Гл.5,11–21: «Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого”»
Ісус Христос зводить виконання закону, правил життя до виконання
лише двох Заповідей Любови: любити Бога і ближнього, як себе самого! З
одного боку, це виглядає дуже просто, з іншого – треба почати реально
любити Бога і себе, щоб полюбити свого ближнього. І якщо нам важко
полюбити іншу людину, то мусимо, найперше, переглянути свої взаємини з
Богом, але також задуматись над тим, чи ми любимо себе. Поки не
зрозуміємо, ким є Бог, як Він любить нас, ким ми для Нього є, не зможемо
зрозуміти, що той ближній так само дорогий для Творця і вартий любові.
Часто ми очікуємо, щоб інші нас обдаровували любов’ю, прощали
нам, розуміли нашу ситуацію. Але того, чого прагнемо ми, прагнуть й
інші. Щоб ми їх любили, входили в їхню ситуацію, прощали їм, розуміли
їх. Спробуймо найперше самі чинити все для інших і тоді інші неминуче це будуть чинити для нас.
* * *
Мр.7,5-16: «Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити»
Люди часто бувають невдоволені, гадаючи, що, коли були б інші
обставини, інші друзі, інший єпископ, священик, дружина чи чоловік –
вони тоді обов’язково були б інакшими.
Проте Господь каже дуже просто: «Ніщо, що ззовні входить, не
осквернює людину». Отже, ніщо ззовні не може нас зробити поганими,
гріховними, віддалити нас від Бога.
Адже як будь-яка темрява, якою б чорною вона не була, не може
затемнити полум’я свічки, так і будь-які зовнішні обставини,
несприятливі з нашого погляду, ніколи не бувають сильнішими за нас.
Ніщо не робить нас святими чи грішними саме собою. Отже, які б обставини не були, Господь є завжди з нами і дає нам силу і можливість пройти через них.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар