Преподобної матері нашої Теодори, що в Олександрії
Тропар преподобній, глас 8: В Тобі, мати, дбайливо
зберігся образ, * бо, прийнявши хрест, Ти пішла слідом за Христом * і
ділом навчала Ти погорджувати тілом, бо воно проминає, * а дбати про
душу – єство безсмертне. * Тим-то з ангелами разом радується, *
преподобна Теодоро, дух твій.
Кондак преподобній, глас 2: Тіло твоє постами виснаживши,*
неустанними молитвами Творця вимолила за гріх свій* і прийняла
досконале прощення й відпущення,* путь покаяння показавши.
Свята Теодора походила з Олександрії. Вона була одружена, та
одного дня зламала подружню вірність і так злякалася свого гріха, що
стала сумніватися у Божому милосерді. Однак за порадою одної старенької
ігумені, яка сказала їй, що немає гріха, якого б Господь Бог не простив,
Теодора всю себе посвятила покаянню і сльозам. І вона знайшла ласку у
Господа Бога, а за Його об’явленням (бо інакше без гріха не могла б того
зробити) одягнула на себе чоловічий одяг і, прибравши ім’я Теодор,
пішла до монастиря, що поблизу Олександрії, і стала проситися, щоб
прийняли її як монаха. Ігумен хотів дізнатися, чи має той Теодор
покликання до монастиря, і велів не пускати його всередину. Свята
Теодора цілу ніч простояла біля воріт, а слід сказати, що той монастир
лежав серед дикої пустелі, а коли вранці дверник запитав, чому він не
йде геть, то Теодор, а властиво Теодора, сказав: “Бог мені свідок, що не
відступлю від воріт монастиря, радше вмру тут, а не повернуся у світ”.
Ігумен
прийняв нового монаха до братії, а той уже від початку став дивувати
всіх своїм правдиво святим життям і строгими постами, бо їв лиш один раз
на тиждень. Тихий, смиренний, висушений постами Теодор був прикладом
для інших монахів, і ніхто не знав, що всі ті подвиги чинить слабосила, в
чоловічий одяг прибрана жінка. Одного разу ігумен послав Теодора до
Антіохії купити єлею. В місті, коло церкви святого Петра, Теодора
зустріла свого чоловіка, привіталася з ним по-християнськи, але він не
впізнав у тому монаху свою жінку.
Але на то була воля Божа, щоб
свята Теодора спокутувала всі давні гріхи і багато витерпіла у світі.
Одна дівиця, що провадила розпутне життя, зробила наклеп на монаха
Теодора, звинувативши його у гріху нечистоти. Тоді ігумен при всіх
запитав, чи почувається він до гріха. Преподобна Теодора могла одним
словом захистити свою честь, але у великому смиренні лиш сказала:
“Простіть мені, бо я грішний!” Усі взяли ці слова за визнання вини, й
ігумен прогнав Теодору з монастиря. Вона взяла маленьку дитинку, яку зла
і грішна наклепниця залишила в монастирі, оселилася в малій халупці
посеред пущі і годувала дитя молоком, яке з милосердя давали їй пастухи,
що пасли поблизу своє стадо.
Так минуло сім літ, й ігумен
прийняв Теодору і її всиновлену дитину назад до монастиря. Туї свята
Теодора прожила ще два роки й у великій святості померла (близько 480
р.). Лиш після смерти монахи дізналися, що Теодор був насправді жінкою, і
злякалися гріха через осуд невинної слуги Божої у такому тяжкому гріху.
Лиш тепер смирення й усі чесноти преподобної Теодори засіяли у повному
блиску; лиш тепер усі пізнали, що серед них жила свята. За Божим
об’явленням, чоловік Теодори прийшов до монастиря і побачив бездушне,
холодне тіло своєї дружини. Душа її вже була увінчана вінцем небесної
слави. Він попросив ігумена, щоб дозволив йому залишитися в монастирі й
аж до самої смерти подвизався у тій келії, де жила і померла преподобна
Теодора. Син святої, на ім’я Теодор, згодом став ігуменом цього
монастиря і помер у великій святості.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар