1Кр.9,13–18: «Горе мені, коли б я не проповідував Євангелія»
Коли хтось для себе щось пізнає цінне й важливе, він неминуче
хоче тоді ділитись цим з іншими. Це стосується і Євангелія. Саме тому,
коли ми до кінця ще не пізнали для себе Євангелія і віри Христової як
чогось цінного і важливого, то із-за того виникає криза проповідування.
Якщо ми зрозуміємо важливість, яку має для нас Добра новина, то
не зможемо не проповідувати. І тоді разом з апостолом Павлом ми зможемо
сказати, що горе нам, коли ми не проповідуємо Євангеліє. Саме тому
горе нам, якщо ми найперше самі цього не усвідомили, як також коли цього
не застосовуємо у власному житті, тим паче коли цією Доброю Новиною -
Євангелієм ми не ділимось з іншими!
* * *
Мт.16,1-6: «Спокушаючи Його, просили, щоб показав їм знак з неба»
Господь постійно промовляє в нашому житті до кожного з нас, ми ж
не дуже здатні почути Його. Ми, як правило, шукаємо якихось особливих
знаків, спеціальних книжок, надзвичайних людей… За часів Ісуса Христа,
люди також очікували чогось особливого від Нього. Тепер кожен із нас
також очікує якогось особливого знаку чи події.
Не раз ми шукаємо чогось надзвичайного, замість того щоб побачити
Бога у звичайних обставинах свого життя. І саме тоді, коли ця
звичайність перестає йти нормальним руслом, коли настає хвороба, смерть
когось із близьких, – тоді приходить цей знак і ми інакше дивимося на
життя.
Стараймося в цій щоденності, буденності нашого життя зауважити
багато знаків, які дає нам Господь, багато знамень, через які Він до нас
промовляє. Не шукаймо особливих знаків, бо кожна хвилина нашого життя є знаком Божої любові до нас!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар