Ді.21,26–32: «Ось той, що всіх навчає всюди проти нашого народу, проти закону й проти цього місця!»
Напевно, кожен із нас спостерігає за собою – що довше він живе,
то більше виробляються певні звички, певні традиційні погляди,
стереотипи, підходи. Це – добре, бо допомагає нам у житті легше
функціонувати, діяти. Але одночасно також і заважає, особливо в наших
взаєминах із Богом. Чому? Тому що Бога ми ніколи не можемо поставити в
рамки, піддати алгоритмові. Бог у кожній ситуації завжди діє по-новому
по-іншому.
Часто бачимо, як людям не просто було прийняти проповідь Ісуса
Христа. Він порушував ті традиції, які тоді існували, Він безпосередньо
вказував своїм життям і своїми словами на Господа. Так і ми вміймо
поза всіма речами, які ми виконуємо звично, традиційно в нашому житті, у
всьому і повсякчас почути голос Божий, який промовляє через незвичних
осіб і події, як тоді промовляв через Павла.
* * *
Йо.16,2-13: «Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині»
У кожній ситуації нашого життя Бог щось до нас промовляє, наш
Творець постійно з нами говорить, бо ж Він завжди присутній у нашому
житті. Але ми або не здатні, або не готові, або й не спроможні побачити
Господа за всім, що діється в нашому житті.
Ми часто дивимося по-людськи на інших осіб і на обставини,
бачимо, здавалось би, реальні речі, реальні події і часто не вміємо
розпізнати й почути в цьому всьому Бога. Найперше потрібно просити
Господа, щоб відкрив наші духовні очі, і робити для цього все, що в
наших силах.
Учімося цієї здатності розпізнавати Бога у своєму житті,
розпізнавати Його присутність, замислюватися, чому відбувається те чи
інше, чому на нашій життєвій дорозі трапляються саме такі люди. Працюймо над собою, щоб Господь міг провадити нас, міг завжди промовляти до кожного з нас!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар