Соціологи стверджують, що за останній рік
нечувано зросла згуртованість українського суспільства і відчуття
єдності в нашому народі. Одначе єдність, щоб бути тривалою, не може
ґрунтуватися лише на консолідації перед лицем небезпеки та зовнішньої
загрози. Вона має базуватися на глибших і міцніших фундаментах, якими є
почуття солідарності, відповідальність за спільну спадщину предків,
вдячність за приналежність до великого духом і благородного у своїх
прагненнях народу.
Про це мовиться у Посланні
Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава до духовенства і вірних УГКЦ
та всіх людей доброї волі з нагоди Року Божого милосердя.
Предстоятель вважає, що у Святому році Божого милосердя слід також
просити в Господа ласки зміцнення нашої національної єдності через працю
над внутрішньо-українським примиренням і поєднанням. Наші вороги
впродовж історії не раз намагалися розділити українську землю,
розсварити і роз’єднати наш народ. Якщо їм це вдавалося, народ у своїх
визвольних змаганнях зазнавав поразки, а держава потрапляла в занепад і
руїну. Нам слід пройти до кінця важкий, але визвольний шлях пізнання
історичної правди, щоб звільнитися від накинених нам чужинцями штампів,
від ідеологічних нашарувань та історичних стереотипів минулого.
Водночас Блаженніший Святослав звертає увагу на примирення між народами.
«Цей заклик для нас, українців, – вважає Архиєрей, – є актуальним як
ніколи раніше. Може, хтось скаже, що говорити про примирення під час
війни ще надто рано, не на часі. Адже до давніх і ще не очищених
взаємним прощенням та примиренням історичних ран додалися нові
несправедливості, нові кривди. Хтось скаже, як можна примиритися із
сусідом, який не те що не вибачився досі за минулі кривди, а й знову
атакує та сіє в нашому домі спустошення і смерть? Однак прощення зовсім
не означає схвалення дій кривдника чи потурання його злочинам. Прощення
означає перемогу над ворогом у власному серці через недопущення до
власного нутра сліпої ненависті й бажання помсти. Милосердя і
справедливість не суперечать одне одному, а радше зумовлюють і
доповнюють одне одного, щоб осягнути в досконалій любові свій найвищий
вимір».
Глава Церкви пригадав слова святого Папи Івана Павла ІІ, який у
Посланні з нагоди Дня миру 2002 року сказав: «Немає миру без
справедливості, немає справедливості без прощення». А далі пояснив це
своє твердження так: «Оскільки людська справедливість є завжди крихкою і
недосконалою, податливою на обмеження та людські егоїзми, її слід
здійснювати й певною мірою доповнювати прощенням, яке зцілює рани і
відновлює до глибин порушені людські взаємини. Це стосується як
напружень між поодинокими людьми, так і конфліктів загального характеру,
зокрема й міжнародних. Пробачення жодною мірою не суперечить
справедливості, бо воно полягає не в тому, щоб занехаювати слушні
вимоги, а в тому, щоб виправити порушений лад. Пробачення радше прагне
повної справедливості, що провадить до спокійного ладу, який є не так
нетривалим і тимчасовим припиненням військових дій, як ґрунтовним
зціленням кривавих душевних ран. Для такого зцілення однаково важливі і
справедливість, і пробачення».
«Після відновлення на наших землях справедливого миру ми маємо пройти
шлях довершення примирення через милосердя і прощення нашим ворогам.
Тільки такий мир буде тривалим, і тільки з ним ми зможемо будувати
цивілізовані стосунки з нашими сусідами. Почати крокувати цим шляхом
слід уже тепер, молячись про мир, захищаючи мир, бажаючи творити мир у
своєму народі й між народами», – підсумував Блаженніший Святослав.
Немає коментарів:
Дописати коментар