Вівторок 4-го тижня
Євангеліє
Йо. 7, 1–13: «Ще Мій час не надійшов»
Греки окреслювали час словом «chronos» (все відбувається
хронологічно, хронометр – пристрій, який міряє час). І так ми живемо у
цьому час: є наше минуле, яке вже відбулося, наше майбутнє, якого ми
завжди очікуємо, і теперішній час, який Богом нам даний.
Інше розуміння часу – «kairos» – час Божий. І Божий час, не в тім,
що Бог якось особливо діє в нашому житті, бо Бог діє повсякчас, а в тім,
що для нас важливо вміти бачити Того, який приходить. Бог, який
приходить в наше життя, який промовляє до нас, який діє повсякчасно.
Дуже важливо вміти зустріти Бога, а найбільше – дякувати Йому, коли Він дає Себе нам відчути, коли це є час Його відвідин.
Апостол
Ді. 10, 21–33: «Встань, бо я теж людина»
На своїй життєвій дорозі ми зустрічаємо багато неординарних
особистостей, визначних, часто досить побожних, а то й святих людей.
Часто зустрічаємо людей, які мають колосальний вплив на наше духовне
життя, на наше навернення. Нерідко ми дуже захоплюємось цими сильними
особами, вважаємо їх для нас важливими і цінними. І це є нормально, бо
людина шукає зразків для наслідування і авторитетів.
Однак у всіх обставинах і особах важливо бачити, що їх послав
Господь, і ніщо і ніхто не є випадковістю у нашому житті. Будь-які особи
самі по собі не є ні досконалі, ні святі. Вони були лише тими хто
дозволили Богові діяти в собі, прийняли Його дар життя в святості. І
вони стали великими людьми, тому що Бог великий, і Він залишив відбиток
Своєї величі в тих людях. Тож побачмо за кожною особою присутність Божу.
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар