Вельмишановні Брати в Єпископстві!
Дорогі Священики і Богопосвячені Особи!
Улюблені Брати і Сестри!
Минув вже рік від дуже важливої події, якою було присвячення України
Непорочному Серцю Пресвятої Діви Марії. Варто з цієї нагоди запитати, що
змінилося в поставі нашої віри. Адже присвячення не є перекладанням
відповідальності за нашу долю до рук Марії, але є початком дороги, якою
має пройти кожен віруючий у товаристві Матері Божого Сина.
Довіряючи Їй себе і кожного мешканця України, ми не звільнили нікого
від відповідальності за: формування сумління, зростання набожності,
піклування про родину, сумлінність в праці, солідарність з потребуючими
чи розвиток Церкви. А, навпаки, дорога присвячення – це відповідь на
нові заклики, які народжуються з потреби прямувати до досконалішої форми
реалізації істин, що містяться у Святому Письмі і вченні Церкви. Це
також розуміння того, що це до нас Марія говорить, повторюючи слова з
Кани Галілейської: «Зробіть усе, що вам скаже» (Йн 2,5).
Тому прийшов час побачити, чи був це лише урочистий акт Церкви, чи
конкретний вибір Христової дороги добра. У цей важкий час історії
України, ми не можемо зупинятися на деклараціях, але, через дуже виразні
знаки, стати на боці основних принципів віри, які записані і чітко
окреслені на сторінках Біблії. Акт присвячення не був криком розпачу,
але виразом віри і надії, з якого мала народитися сильніша любов до Бога
і ближніх, не лише через слова, але, особливо, через конкретні вчинки.
Бог дав нам Матір Божого Сина, як Столицю Мудрості, Яка, живучи на
землі, пізнала Божу волю і виконала її досконалим чином. І ми повинні
чинити так само, щоби цей акт присвячення не був лише документом, але
способом життя.
Усім, кого цей акт зміцнив у вірі, запалив до чинення добра, кращого
розуміння й виконання наказів Євангелія, від усього серця благословляю: В
ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
+Мечислав Мокшицький
Архієпископ Митрополит Львівський
Голова Конференції Єпископату
Немає коментарів:
Дописати коментар