П’ятниця 4-го тижня Велмкого Посту
Бут. 12, 1–3: «Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його Я тобі покажу»
Святе Писання сьогодні вказує нам на цей фундамент, початок віри
Авраама, який повністю ввіряє себе Богові, залишає звичне життя у пошуку
обітованої землі. Ми знаємо, що довіра Авраама до Бога була
виправданою, як й інших людей віри, про яких читаємо в Старому і Новому
Завітах. Наскільки в нашому житті ми потребуємо цієї довіри до Бога!
Іноді нам настільки добре жити в нашому звичному середовищі, серед друзів, родичів, знайомих. Тому
коли Бог нас кличе до чогось більшого та іншого, постає питання, чи ми
довіряємо йому настільки, щоб піти за ним і переконатися, що Його
обітниці справдяться.
Що це значить іти за Ним? Завжди бути відкритим на Нього, на Його дію
в нашому житті, на те, що він хоче нам дати. Потрібно мати відкритими
очі до того, що Бог нам дає, і вуха, до того, що Він каже, і щирі серця,
щоб це прийняти і вміти подякувати Богові. І щоб це не було, навіть
якщо для цього треба від чогось відмовитися, воно однозначно для нашого
спасіння і освячення. Тож будьмо відкриті на Божий провід, довіряймо
Богові, як довіряв Авраам.
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар