8
листопада Христова Церква святкує пам’ять святого великомученика
Димитрія Солунського. Саме святому Димитрію вдалося використати успішне
політичне становище, щоби спасти інших, навертаючи їх на християнство.
За це святий заплатив своїм життя.
Про те, чи можна вдало поєднати Церкву і політику, на прикладі життя
святого Димитрія Солунського розповідає владика Венедикт (Алексійчук),
голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.
Преосвященний владико Венедикте, відомо, що святий Димитрій
був протоконсулом в Салоніках, а також підпільним християнином.
Використовуючи свою посаду, він навертав людей на християн. Чи не було
це зловживанням владним становищем?
У житті ми граємо різні ролі. Вдома ми батьки, на роботі ми керівники
або ж підлеглі, приходимо до Церкви і граємо роль християн. Однак
цілковито протилежною була позиція слуги Божого великомученика Димитрія.
Він народився і виховувався в християнській родині, що стало частиною
його автентичності. Проте таким є покликання усіх християн: хоч би де і
ким ми були, повинні свідчити свої переконання. І це не лише питання
християн, а питання кожного. Велика біда сучасних християн у тому, що
ми не живемо глибоко із Христом, тому і не свідчимо Його. Знаємо, що
великомученик Димитрій був протоконсулом, воєводою, правителем Солунік, і
на тому місці він свідчив свої переконання. Потім він став «ніким».
Імператор Максиміліан його ув’язнив, проте він продовжував свідчити
Христа. Ми ніколи не можемо свідчити Христа, якщо самі цього не
переживемо. Ми можемо катехизувати, вчити і переконувати, але якщо самі
ми цього не переживаємо, то не можемо правдиво свідчити.
Чому культ святого Димитрія набув такого поширення на українських землях?
У Салоніках святий Димитрій був убитий та обезглавлений. Його тіло
викинули на пожирання диким звірям. Однак побожним християнам вдалося
його похоронити. Хоч він помер тілесно, але своїм буттям і далі свідчить
Христову віру через різні чуда, які здійснюються за посередництвом
молитви до нього. Деякі дослідники вважають, що святий має слов’янське
коріння. А ще він вважається покровителем христолюбивого воїнства. На
його честь на наших землях звели перший храм, одразу після прийняття
християнства. Його культ зберігся і до сьогодні, адже бачимо, як багато є
Церков у кожній нашій єпархії. І це невипадково. Бо цей святий показує
нам найважливіший елемент, який мали апостоли та мученики, що свідчили
Христа. Бачимо, що він свідчив Христа, як був протоконсулом, маючи
владу, і продовжував це робити, коли цю владу втратив. Вдивляючись у
його постать, ми повинні розуміти, що там, де нас Бог поставив, ми
можемо свідчити Христа.
Чи можна поєднувати владу і Церкву?
Християнин не може займати ті позиції, що суперечать християнській
моралі. Однак, переконаний, що політика є великою нагодою робити щось
добре. Пригадую собі, як одного разу один неукраїнський міністр сказав,
що тепер, коли він обіймає провладний пост, то має унікальну можливість
послужити і допомогти тисячам людей. Тому хоч би чим ми займалися, то
повинні так, як святий Димитрій, використати своє становище, щоб
свідчити Христа. Завдання всіх нас, а тим паче політиків – бути
автентичними і не боятися свідчити християнські цінності.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар