ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

неділя, 30 березня 2014 р.

30.03.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

4-та Неділя Великого Посту

Євангеліє

Мр. 9, 17–31: «О роде невірний, доки буду з вами?»

У Євангелії можемо знайти декілька моментів, коли Христос промовляє, здавалось би, досить категорично: коли він проганяє продавців з храму, коли називає Петра сатаною чи людей родом невірним. І так відбувається не тому, що його «довели», і Він емоційно зреагував. Христос хоче вказати на основу буття свідомості людини – життя вірою. Бо ж бачимо, що особу Христа апостоли прийняли з вірою.

Можливо, це сьогодні здається дивним, що інші люди мали нагоду пізнати Христа і цього не зробили, бо ж навколо нього ходили тисячі, і Юда Іскаріотський був поруч нього. Але одне – знати про Христа, бачити Його, а зовсім інше – повірити в нього. І це справа для кожного з нас. Ми можемо розповісти дуже багато всього про Христа, знаємо правди віри, Символ віри, можемо вживати багато цитат з Євангелія.

Але ті слова, з якими Христос звертався до людей, Він може сказати і до кожного з нас :  «О роде невірний!» Бо Він один знає наші серця і те, наскільки в нас слабка віра, наскільки ми не вміємо уповати на Бога! Тож слухаючи це Євангеліє, робімо собі іспит сумління, наскільки ми живемо вірою? Наскільки за нашою вірою Бог може діяти в нашому житті?

Апостол

Євр.6, 13–20
«Ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам, у Ньому маємо неначе якір душі, безпечний та міцний»

Які би трудні та складні обставини не складалися у нашому житті, завжди маємо триматись за Господа. Саме Господь був Тим, Хто давав відвагу й витривалість мученикам ставати перед царями, переслідувачами і катами. Так само й ми, коли будемо триматися за Господа, як за єдиний якір, нічого і ніколи не зрушить нас з місця. Саме ця віра давала нашим попередникам в часи підпілля, в часи Радянського Союзу бути витривалими.

Коли нас зносить вправо, вліво, то це свідчить, що ми несильно тримаємось за Господа. Коли на нас щось впливає, щось вибиває з колії, це знову ж показує, що ми мало закорінені у Бозі. Наші прогрішення і падіння показують на це, що ми не тримаємось за Господа. Якщо б ми тримались за Нього, то ніхто і ніщо не могли б нас звести з правдивого шляху, ми б завжди перебували з Господом в будь-яких обставинах нашого життя.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар