Цього
дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам'яті святих
мучеників Терентія, Неоніли і їх семи дітей, а також святої
великомучениці Параскеви з Іконії.
Блаженний Терентій християнином був благочестивим, він законним шлюбом поєднався із єдиновірною Неонілою
і народив із нею семеро дітей: Савила, Фота, Теодула, Вила, Єракса,
Нита і Євникію — і виховали їх у благочесті. Узяті були від нечестивих
усі вкупі, батьки й діти і, поставлені перед беззаконним судищем, ясно
Христа сповідали, ідолів же ганьбили, через що підвішені були і терзані
без милосердя, також оцтом рани поливали їхні і вогнем підпалювали.
Святі ж молилися тихо й одне одного втішали. Не зневажив Бог моління
їхнього, послав святих своїх ангелів, котрі від вуз їх звільнили і
цільбу ранам їхнім подали. Злочестиві ж, бачачи святих, раптово від вуз
звільнених і від ран зцілених, вельми жахнулися. По тому звірам дані на
з'їжу, але анітрохи зле не постраждали, звірі-бо, за Божим повелінням,
лютість змінили на овечу покірливість. Тоді у конов із киплячою смолою
були вкинені, відтак погас вогонь і конов охолов, і стала смола як вода
холодна. Побачили злочестиві, що не беруться до них муки, і відсікли
мечем їхні голови.
=================
Коли нечестивий цар Диоклитіян підняв гоніння на християн, була в місті Іконії одна дівчина, на ймення Параскева,
доброродна і добровидна. її батьки, будучи благовірними, виховали її в
добрих звичаях, навчили святій вірі та береженню заповідей Господніх й
відійшли до Господа, залишивши блаженну дочку свою в молодих літах з
великим маєтком. Досягла дівчина зрілого віку й наслідувала вірі й ділам
своїх батьків: маєтки власні не на прикраси і на сласне живлення юності
своєї тратила, а на одягання голих, на харчування голодних і пригощення
мандрівників. Сама ж не дбала про тлінних дбаль ців, котрі шукали її
собі для співжиття, — заручивши себе одному безсмертному Женихові,
єдинородному Сину Божому, задля Нього у преподоб'ї та правді жила,
ненастанно ісповідуючи щоденно Його пресвяте ім'я перед людьми,
приводячи їх до пізнання істини. Із них одні вірили в Господа нашого
Ісуса Христа, інші ж, невіруючі, докуками допікали святій. Вона ж
дерзновенно говорила їм слово Боже і викривала марнотність бездушних
ідолів. Не терплячи чути цього від неї, невірні громадяни схопили її і,
бивши, у темницю вкинули.
У той час прийшов в Іконію один ігемон[1]
від царя Диоклитіяна, посланий у ту країну для побиття християн. До
нього приступили громадяни й кажуть: "Світлий ігемоне, є в місті цьому
дівчина, котра вірує у Розіп'ятого й проповідує його, і волхвує, і вже
немало людей волхвуванням своїм од жертов богам нашим відвернула. Ми ж,
почувши повеління цареве, що всі, хто не поклоняється богам, страчені
будуть, схопили дівицю ту і тримаємо в темниці. Почувши те, ігемон
повелів святу діву поставити перед своїм судом, і, коли йшла свята
мучениця на судище, Святий Дух отінив її, і було лице її світле[2], аж усі, котрі дивилися на неї, дивувалися й говорили: "Глянь, не є отухла від печалі, але ще більше світиться".
Коли
поставили її на судищі, зирнув на неї ігемон і здивувався принаді та
красі лиця її, кажучи до наближених: "Марно оклепали цю прекрасну діву,
не є праведно погубити таку сонцеподібну красу". І мовить до неї: "Скажи
нам ім'я своє, дівчино". Відповіла свята діва: "Християнка я є, раба
Христова". Ігемон-бо рече: "Вигляд краси твого лиця до смирення мене
схиляє, а слова з твоїх вуст нутро мені збурюють, не хочу-бо таких слів
чути". Свята ж відповіла: "Кожен князь, котрий правдиво судить, радіє,
чуючи правду, ти ж, почувши всю істину, яку я виказала, розгнівався".
Ігемон же сказав: "Через те я розгнівався, що відповіді від тебе не
отримав, запитав я про ім'я твоє, а ти мені не відповіла". Мовила свята:
"Спершу подобає мені сказати ім'я вічного життя, а по тому явити ім'я
тимчасового житія. Сказала-бо ім'я вічного життя, що християнка я є,
раба Христова, у тимчасовому ж житії від батьків моїх названо ім'я мені
Параскева, бо в день Параскеви народилася". — Параскева ж у еллінів
зветься день п'ятниця. Говорила свята до ігемона: "Оскільки батьки мої
день шостий, що є [днем] добровільної і животворної страсті Господа
нашого Ісуса Христа, в усі літа пошановували постом, молитвами й
милостинями, поминаючи свого Владику[3],
котрий з любові до людського роду пролив свою кров і душу свою за нас
поклав, через те дав їм Бог плода чесного їхнього подружжя — мене,
недостой-ну рабу свою, у той день, у який Його чеснотливо пошановували
при спогадах страстей Владичних. Забажали тож вони наректи й ім'ям тим,
яким називається день параскеви, і від дня параскеви називаюся
Параскева, Христовим страстям спільниця". Ігемон же мовить: "Покинь
говорити марнотні слова, а принеси жертву богам нашим, і візьму тебе за
дружину, будеш пані великого добра, і численні люди будуть тобі заздрити
на землі". Відповіла свята Параскева: "Я маю собі Жениха на небесах,
Ісуса Христа, іншого-бо чоловіка не потребую". І рече ігемон: "Милую
красу твою і терплю через юність твою". Відповіла свята: "Не милуй краси
тимчасової, сьогодні цвіте, а завтра опаде, а більше помилуй себе, бо
чекає тебе вічна мука". Розгнівався ігемон, повелів роздерти на ній
одежі її і жилами сирими бити її. Коли ж били святу, жодного не видала
звуку, але вустами мовчала, серцем же до Христа взивала, помочі від
нього просячи в муках. Ігемон, що жалів принаду її, був-бо вражений і
розпалений красою її, і велів перестати бити її та й смиренно почав до
неї казати: "Пожалій, о дівчино, юність свою, не губи красного цвіту
молодості своєї, принеси жертви богам і жива будеш, великої честі від
нас сподобишся". Вона ж не відповідала йому нічого. Опечалився ігемон і
рече: "Чому мені не відповідаєш, лихе християнське поріддя?" Вона ж
плюнула в лице йому[4].
Тоді роз'ярився вельми мучитель, повелів на дерево підвісити її і
кігтями залізними нещадно дерти ребра її і волосяницею натирати рани її —
і дерта плоть її була аж до кісток. Гадав-бо мучитель, що помре швидко,
уже-бо ледве дихала. Зняли її з дерева і вкинули до темниці, де лежала
вона безголоса і ледве жива від ран лютих. Опівночі ввійшов до неї
анегл, який мав рамена й груди перепоясані хрестоподібним золотим пасом,
тримаючи в руках своїх знаряддя Христових страждань: хреста, тернового
вінця, списа, тростину, губку[5]
— і рече: "Встань, дівице, Христових страждань спільнице, присланий-бо я
відвідати тебе. Приніс оце на відраду болістям твоїм знаряддя страстей
Господа нашого: поглянь на чесне знаряддя хресне і на тернового вінця
Жениха нетлінного; поглянь на списа, що пробив животворні ребра, і
тростину, що написала відпущене світові, і губку, що витерла гріха
Адамового. Устань-бо, зціляє тебе Христос Господь!" І тоді встала
мучениця, ніби зі сну, і приступив прибулий ангел, протер губкою всі
рани святої мучениці, і зробилося все тіло її ціле й здорове, а краса
лиця її стала світліша, ніж раніше, і цілувала знаряддя Христових
страстей, також і прибульця того вітала й славила Бога, а той, що явився
їй, невидимий став.
Коли
настав ранок, прийшла темнична сторожа і знайшла її, що стояла на
молитві здорова і не мала ані рани, тож, пострашені бувши, повернулися
до ігемона. Він-бо повелів привести її перед себе і, побачивши здорову,
дивувався з великої краси її, і сказав їй: "Бачиш, Параскево, як
помилували красу твою боги наші й дарували тобі життя, здоровою тебе
вчинивши". Свята рече: "Покажи мені, о ігемоне, тих, що дарували мені
життя". Ігемон же послав її до храму богів своїх, щоб побачила їхніх
ідолів. Пішли з нею і жерці ідольські, і безліч людей. Зайшли до храму,
де було багато ідолів, і помолилася вона єдиному справдешньому, сущому
во вишніх Богу і, взявши за ногу Аполлона, сказала: "Тобі кажу,
бездушному, і всім, що з тобою, ідолам, так велить вам Господь мій, Ісус
Христос: упадіть ви всі на землю і станьте як пісок". І водночас зі
словом святої упали всі ідоли і в порох розсипалися. Тоді всі люди
побігли із ідольського храму, кличучи й кажучи: "Великий є Бог
християнський!" Погані ж жерці, бачачи богів своїх побиття та погибель,
припали до ігемона, плачучи й кажучи: "Пане ігемоне, казали ми тобі:
посічи чарівницю оту, що зваблює місто наше. Ти ж не послухав нас, і ось
нині волхвуванням своїм побила богів наших". Ігемон же наповнився
ярості й запитав жорстоко святу, кажучи: "Якими волхвуваннями чиниш такі
діла?" Свята ж відповіла: "Із іменем Господа мого, Ісуса Христа,
ввійшла до храму богів ваших і помолилася Господу моєму, мовлячи: "Явися
до мене, Спасе мій, котрий мені життя дарував!" І явився до мене сам
Господь мій і Бог. Твої ж боги, коли уздріли Бога мого, затрепетали зі
страху і, впавши на землю, розбилися, з'являючи, що собі не можуть
допомогти — як же можуть допомогти іншим?" Ігемон же повелів знову на
дереві підвісити її і свічками обпаляти ребра її. Свята ж, висячи,
палена, зітхнула до Бога й каже: "Господи Боже мій, всього живого Творче
і Промисленнику, Ти трьом юнакам піч розпалену прохолодив був, Ти
першомученицю Теклю із вогню збавив був, тож спаси й мене, недостойну,
із рук тих, що мучать мене". І тоді зійшов ангел, доторкнувся свічок, і
запалився вогонь вельми великий і попалив багатьох беззаконників. Народ
же гукнув: "Великий Бог християнський!" — і повірило багато людей у
Христа. Ігемон же, примітивши поговір у народі, побоявся, щоб не
повстали на нього, і повелів швидко посікти мечем святу. Коли ж
відсічена була їй голова, почули деякі голос із небес, який сказав:
"Радуйтеся, праведні, бо мучениця Параскева вінчалася!" Святе ж тіло її
взяли й поховали чесно у домі її. Так добра діва закінчила подвига
мучення і пішла до Жениха свого, носячи замість єлея кров свою, і
поселена тепер із мудрими дівами у світлиці Христовій. Коли ж у
завтрашній день рушив беззаконний ігемон на лови, то раптово роз'ятрився
кінь його і скинув його у прірву, а, впавши, вельми побився, і
розсипалися кістки його, і зле викинув окаянну душу. Великомучениці ж
Параскеви душа свята й чиста в руках Божих. А від чесних її мощів
численні Божі зцілення подавалися болящим у славу Господа нашого Ісуса
Христа; Йому ж честь і поклоніння із Отцем і Святим Духом навіки. Амінь.
Згідно "Житія святих" Димитрія Туптала (Ростовського)
Джерело: КІРІОС
Немає коментарів:
Дописати коментар