Цього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам'яті святого Маркіяна та Мартирія.
Коли примножилася нечестива Арієва єресь,
великі учинивши в святій Церкві роздори, і, ніби ризу, розідравши її
надвоє, тоді однаке було гоніння на вірних християн від аріянів,
як і від ідолопоклонників, бо були ненавиджені, мучені,
гнані й убивані всі, котрі Христа Творця, а не творіння Бога
вочоловіченого, а не просту людину, ісповідували; а найбільше
множилася аріянська сила відтоді, коли сам цар Константій,
син великого Константина, упав у ту єресь. Мав він у дворі
своєму двох великих сановників: Євсевія і Пилипа, аріянів, що
вельми гонили благочестивих і утискали Христову Церкву. Оті винуватцями
були вигнання й смерті того, що поміж святих, отця нашого
Павла Сповідника, патріарха царгородського; його-бо відіслали
у Вірменію, підбуривши своїх однодумців, щоб зачавили його,
що й сталося, а замість нього вивели на престола Македонія.
І інших численних учителів та ісповідників благочестя по-всякому погубили, а з них було двоє: Маркіян та Мартирій,
котрі словами та писаннями своїми вельми прикрашали Божу
Церкву і були як два церковні сочки, що молоко учення виточували,
духовних дітей напоювали. Були ж спершу при згаданому святому
Павлу Ісповіднику, патріарху; Маркіян був читець, Мартирій
же іподиякон, обидва ж нотарії, котрі писали всі учення та
діяння свого патріарха, утверджуючи ними благочестя. Але й
самі були великі проповідники слова Божого і поборники Церкви, що,
ніби два щити, від єретичного стріляння захищали, дав-бо їм
Господь, як вірним своїм, "мову та мудрість, що не зможуть
противитися чи суперечити їй усі противники їхні",
арії. Коли ж було вигнано й забито святого Павла, повернули
єресеначальники отруту свою на учнів його оцих, на Маркіяна
та Марти-рія, спершу-бо, як іскру вогненну в попелі, ярість
свою в лукавстві сховавши, намагаючись хитрою звабою
відвернути їх од благочестя до свого злочестя, давали багато
золота угодникам Божим, обіцяючи випросити їм у царя велику благодать
і вивести їх на архієрейські престоли і багатьох маєтків панами
учинити, тільки нехай погодяться на таке злочестя. Вони ж
усе в ніщо поставили: не взяли золота і відкинули обіцяні їм
почесті, а з лукавства їхнього посміялися, бажаючи ліпше
наругу, безчестя, муки й смерть прийняти заради благочестя,
аніж, у єресі живучи, мати багатство, славу й честь. Побачили
єретики, що нічим не можуть прихилити святих тих ісповідників до свого
зловір'я, засудили їх на смерть, якої більше за життя бажали
святі заради Христа.
Коли ж схоплені були й приведені на місце усічення,
випросили собі малий час на молитву і, звівши очі та руки
горі, сказали: "Господи Боже, "що сотворив серце кожного з
нас, наглядаєш всі наші діла", прийми в мирі душі рабів
своїх, оскільки заради Тебе мертвимося — "пораховано нас, як
овечок жертовних". Радіємо, що такою смертю виходимо із життя
цього заради імені Твого, сподоби-бо нас, щоб стали ми
причасниками вічного життя у Тебе, Життя нашого". Так
молилися, коли ж сказали: "Амінь!" — схилили під меча голови
свої святі й усічені були від злочестивих аріян за сповідання
божества Ісуса Христа.
Чесні
ж їхні мощі деякі із вірних узяли та й поховали при воротях
Меландійських у тому-таки Константинограді, їм-таки пізніше
церкву той, котрий серед святих, отець наш Іван Золотоустий
від основ збудував, і подавались у ній усілякі болящим Господні зцілення
через молитви святих мучеників на славу Богу, хваленого в
Тройці навіки. Амінь.
Згідно "Житія святих" Димитрія Туптала (Ростовського)
Джерело: КІРІОС
Немає коментарів:
Дописати коментар