ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 26 березня 2011 р.

26.03.2011р. Б. / Анатолій Бабинський: люди так не вибирають. Це перст Божий на нашій Церкві

Бабинський

Люди так не вибирають. Якщо ми співставимо цей виборчий Синод і його результат з будь-якими іншими виборами в нашому суспільстві, не тільки в українському, то зможемо побачити, як діє Бог. Він просто руйнує нашу логіку.

Владика Святослав, за моїм підрахунком, став 80-тим митрополитом Київським, який є прямим спадкоємцем очільників Київської Церкви від митрополита Михаїла І. І хоч довгий час осідок глави нашої Церкви перебував поза Києвом із зрозумілих причин, владика Святослав все ж вже є другим главою нашої Церкви, який провадитиме Церквою з першопрестольного міста.

Щодо самої особи владики, то мені найперше, що прийшло на думку, коли я почув про цей вибір, що я в свій час дуже погано здав в нього екзамен, але потім вже на 5 курсі, то вже краще вчився і здав інший предмет дуже добре. То якось соромно стало, тепер перед патріархом, що погано вчився.

Якщо говорити більш серйозно, то я думаю, що це саме той кандидат, який зараз потрібен нам. По-іншому і не могло бути, адже ми всі молились, щоб Дух Святий чував над нами і цими виборами, може навіть не до кінця усвідомлюючи свої потреби. Перед виборами експерти називали низку якостей, якими повинен володіти новий глава УГКЦ, щоб добре провадити Церкву в сучасному світі. Звичайно, серед єпископату було багато людей до яких ці лекала прикладали і скажу, так я спостеріг, що вони добре прикладались кільком людям. Називались імена, і скажу, що це дуже добре, що серед єпископів, і не тільки, є кілька людей, які вповні володіли необхідними якостями. Бо хоч главу обрали, ніхто з тих єпископів нікуди не зникне, вони будуть й надалі служити Церкві всіма своїми силами і талантами. Але у всіх «рейтингах», якось не звучало ім‘я наймолодшого з єпископів з далекої Аргентини, який десь там в Південній Америці служить і місіонерствує. Чисто так по-людськи - це абсурд, що вибрали саме його. Так виглядає, що проповідь отця Бориса в неділю задала провідний імпульс синодальним владикам «Бути з Богом». І наша логіка зазнала краху.

Я вже читав багато коментарів, не маю, що додати до них. Всі основні точки вже вловлені. Наступною поживою для обговорення вже стануть перші слова нового глави, яких ми вже з нетерпінням чекаємо. Я зустрів кілька коментарів, які описували вибір з більше такої технічної сторони. Що ніби, це просто результат якогось ідеологічного протистояння, компроміс. Але це дуже «плоско». Бо за тією ж вже посоромленою логікою, 41-річний глава Церкви, то все таки виглядає дуже надовго. Якщо мислити логікою домовленостей, компромісів, то – це найбезглуздіше, що могли зробити єпископи. Тому я ще раз кажу: люди так не обирають. Це перст Божий на нашій Церкві.

Спеціально для "Католицький Оглядач" п.Анатолій Бабинський, головний редактор часопису "Патріярхат"

Джерела:

Мандрівники Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар