ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

Показ дописів із міткою jednist`. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою jednist`. Показати всі дописи

середа, 27 липня 2011 р.

27.07.2011р. Б. / «Для єдності Церков мусить бути чисте бажання, нічим не обтяжене», - Блаженніший Любомир (Гузар)

Л.Гузар
«Ми, люди, можемо прогрішитися проти єдності, але не можемо легковажити Божого Закону», - про це Блаженніший Любомир сказав у програмі «Наша свобода» на радіо «Свобода» щодо питання єдності Церков.

На думку Блаженнішого, ми маємо старатися з нашого боку робити все, щоби Божий дар єдності могли прийняти. Завданням для цього, за словами Блаженнішого, є вміння підготувати свої серця.
Відповідаючи на запитання ведучої ефіру, скільки часу потрібно для осягнення цієї єдності, Блаженніший сказав, що «мусимо бути свідомими, що ми «загнались» дуже далеко, дуже багато зробили в напрямі роз’єднання», - і звернув увагу, що уміння подолати ці різниці, які закоренилися у нас, залежить саме від нас. Це, на його думку, може статися дуже швидко, якщо цього будемо бажати та будемо готовими на жертву.
Коментуючи слова Патріарха Кирила щодо єдності трьох братських народів, відповідає, що всі керівники держав хочуть миру, але, водночас, усі держави продукують і продають зброю. «Так і ми: всі говоримо про єдність, але наскільки ми працюємо в цьому напрямі - це питання». Для цієї єдності, за словами Блаженнішого, мусить бути чисте і нічим не обтяжене бажання.
«Це не означає іти на компроміси щодо змісту віри, але є багато елементів, яких ми мусимо позбутися, щоби могти щиро, відкрито почати розмови», - зазначає екс-глава УГКЦ і звертає увагу на толерантне ставлення один до одного, яке є конкретним кроком у напрямі порозуміння і зближення.
Крім того, звертає увагу на поставу Церков і говорить, що «якщо в будь-якій Церкві почуєте, що хтось говорить проти ближніх, то там Святого Духа немає», - додає Блаженніший Любомир.
Щодо осередку, навколо котрого мала б відбутись єдність Церков, говорить про особу Ісуса Христа. «Наскільки щиро визнаємо Ісуса Христа як Голову Церкви, Того, хто прийшов нас спасти, - настільки кожна гілка Церкви буде старатися бути християнською, настільки ми будемо мати і плекати надію на справжнє повне християнське об’єднання», - зазначає Владика Любомир.
Відповідаючи на запитання щодо допомоги українських Церков в діаспорі із ситуацією єдності в Україні, сказав, що «кожна має бути собою, плекати свою релігійну ідентичність, бо ми є однією Церквою, навіть якщо і розділеною по всьому світі», - наголошує Блаженніший Любомир.

Джерело:

"...«кожна має бути собою, плекати свою релігійну ідентичність, бо ми є однією Церквою, навіть якщо і розділеною по всьому світі»..."
Важко не погодитися з думкою блаженнішого Любомира Гузара щодо церковної єдності, до якої запрошується всіх нез'єдинених, адже в цьому запрошенні виконується Божа воля: "Щоби всі були одно..."
Але, найголовніше в цьому запрошенні те, що всіх нез'єдинених не тягнеться "воловими шнурами" до одної халупи з мішаниною мов, релігійних світоглядів, обрядів, адміністративних устроїв. Кому така каша потрібна? Їх запрошено приєднатися до одної і єдиної Христової Церкви, побудованої Господом нашим на апостолі Петрі і через СОПРИЧАСТЯ прийняти ЛЮБОВ БОГА і БЛИЖНЬОГО, щоб таким чином через Святого Духа - Духа Любові, прийти до повного розуміння правди і волі Творця.
Дяка Богові Святому, що нас багато і ми різні, бо саме в обрядовій та мовно-культурній різності - правдива краса і багатство Христової Церкви.
Дяка Богові Святому, що нас багато, ми різні і у вірних Христа є багатий вибір до якої конфесії піти, щоб вповні самовиразати унікальність божої дитини і наситити спраглу душу духовними дарами і ласками.
Дяка Богові Святому за те, що в нашій Церкві не поширений гріх симонії, але в інших конфесіях, де певним народам через сукупність культурних та світоглядних традицій більше підходить саме така система відносин та адміністрування, ніж наша... то ж вони можуть і надалі залишатися у своїх вподобаннях.
Врешті решт, всім не з'єдиненим Церквам пропонується бути "З" Римом, а не "ПІД" і саме тому через їхню гординю нема їм виправдання аж до аду...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

понеділок, 25 квітня 2011 р.

25.04.2011р. Б. / Україна має унікальний досвід міжконфесійного миру – глава УГКЦ

Патріарх

Київ – Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій повинна мати тісний контакт із владою, вважає глава Української греко-католицької церкви Святослав (Шевчук). В інтерв’ю Радіо Свобода очільник УГКЦ привітав усіх віруючих із Великоднем і висловив своє бачення ролі церкви у житті громади та суспільства в цілому.

– Ми святкуємо одне з найбільших християнських свят. Вітаю усіх з Воскресінням Христовим. У ці дні ми співаємо: «Воскресіння день. Просвітімся, люди! І один одного обнімімо і скажімо: браття! І тим, що ненавидить нас, – простім усе з Воскресінням! І разом заспіваємо: Христос Воскрес!».

Ці слова і є тим головним побажанням, щоб та пасхальна радість, та сила воскреслого Христа стала нашою силою і допомогла нам пробачити один одному, обняти один одного і справді сказати: «Браття!».

Тож хай воскреслий Христос благословить кожного з вас, просвітлить кожного з вас, дасть вам щастя, здоров’я та успіхів у такій важливій справі, як розбудова нашої незалежної держави.

Великі релігійні свята сприяють очищенню суспільства. Якщо наші вірні переживають ці свята так, як їх до того закликає церква, то це є справді час духовного пробудження. А духовно пробудитись неможливо, не очистившись від зла, яке нас присипляє.

Кожний християнин, який глибоко переживає цей час, час Пасхи Господньої, справді проходить через очищення та оновлення. Якщо ж суспільство буде мати більше таких оновлених і очищених людей, то й саме суспільство буде ставати дедалі більше оновленим і очищеним.

– Соціологічні дослідження показують, що віруючих стало більше, але чи стало наше суспільство від того моральнішим?

– Думаю, що ніякі соціологічні данні не можуть точно виміряти моральність суспільства. Часто ми не можемо перетворювати нашу віру у дієвий чинник, щоб бути християнським лікарем, правником чи чиновником… У цьому якраз і проявляється моральність. Сьогодні дуже багато новітніх моральних викликів, які стоять перед суспільством, перед релігійними спільнотами, але безперечно, що без твердого фундаменту віри говорити про якусь християнську мораль у зовнішньому прояві неможливо.

– За останніми дослідженнями, майже 55 відсотків української молоді не вважають себе патріотами України і не пишаються тим, що живуть в Україні…

– Кожен носить в собі свою Україну. Поняття Україна має різні історичні, соціальні та культурні контексти. Якщо говорити про Україну як про стан розвитку суспільства та ефективності державної влади, то очевидно, що молоді люди хочуть бачити її іншою. Але якщо говорити про Україну як про свою Батьківщину, як про складову своєї ідентичності, як про рідну землю, то, якою б вона не була, – нею можна тільки пишатися.

– Як Ви оцінюєте стан, у якому зараз перебуває греко-католицька церква?

– Ми мусимо завдячувати Господу Богу за те, що ми є вільною церквою у вільній державі. Це дуже важлива річ. Ми маємо можливості розвиватися, розбудовувати свої структури. Зміни у порівнянні з тоталітарними часами видно навіть неозброєним оком. Якщо говорити про наш вклад у розбудову громадянського суспільства, то наша церква його робила, робить і буде робити.

– А наскільки важливо, щоб церква долучалася до вирішення проблем конкретних громад і конкретних людей?

– Церква не є абстрактне поняття. Вона складається з людей, які належать до окремих громад і є громадянами своєї держави. Саме через цих своїх людей церква долучається до усіх процесів, що відбуваються в державі.

– Яке ваше ставлення до поділу українських християнських православних церков?

– Поділ – це завжди болюча річ, і це те, що треба долати. Христос нас закликає до єдності. Тому ми сподіваємося незабаром побачити наших православних братів об’єднаними. Адже від єдності залежить і сила голосу українського християнства у світі.

– Чи впливає політика на цю ситуацію?

– Тут немає простої відповіді. Якщо подивитися на відносини церков та української влади різних рівнів, то наразі простежується брак живого контакту. Очевидним є вплив окремих церковних структур на суспільні процеси, який вони здійснюють, впливаючи на окремих своїх вірян.

Ми стоїмо на позиції невтручання церкви у політику. Ми ніколи не вказуємо нашим віруючим, за кого вони мають голосувати, чи щось подібне. Але ми заохочуємо наших вірних до активної громадянської позиції. Я тримаюся тієї позиції, що церква має бути матір’ю , яка пригортає усіх свої синів, незалежно від їхніх політичних поглядів чи уподобань. Але очевидно так само, що ця Матір має вчити любити свій народ, свою землю і свою незалежну державу.

– Чи може Всеукраїнська рада українських церков і релігійних організацій впливати на державні рішення?

– Може, повинна й хоче це робити. Нас усіх дуже турбувало, що минулого року бракувало живого вільного безпосереднього спілкування між Президентом і Всеукраїнською радою церков. Ми маємо пропозиції щодо вдосконаленні законодавства у релігійній сфері, щодо розвитку суспільної моралі, щодо підвищення суспільної моралі, щодо поширення інституту капеланства у війську. Ми хотіли б зрівняти студентів богословів у правах з іншими студентами. Дуже важливим для Української греко-католицької церви є питання реституції церковного майна. Адже ми є репресованою церквою, яка за часів радянської влади переслідувалася й нищилася. Ми втратили не лише усе майно, ми втратили храми, але нам вдалося зняти напруженість у 90-х роках через проблему повернення храмів, і тепер ми би хотіли подальшого вирішення питання реституції. Всеукраїнська рада церков пішла на зустріч з Президентом Віктором Януковичем з 11 питаннями. Ми не лише ставимо питання, а й пропонуємо способи реалізації.

Але я особисто вважаю за дуже важливе наголосити на особливому значенні самої Ради. Я вважаю, що Рада церков є унікальним українським досвідом, якого немає в інших країнах і який є надзвичайно цінним. Це унікальна міжконфесійна структура, яка забезпечує збереження міжконфесійного миру та злагоди в українському суспільстві. Кожен з нас по-своєму несе слово Боже, але ці відмінності у звучанні й дозволяють нам звучати як симфонія.

Ми пропонуємо створити механізм взаємодії між Адміністрацією Президента та Всеукраїнською радою церков через постійно діючий консультативно-дорадчий орган.

Ірина Штогрін, Валентина Павленко

Джерела:

Радіо СВОБОДА


Мандрівники Христа Царя