02.09.2012р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

Тринадцята неділя по Зісл. Святого Духа -- Мт. 21, 33-42

(Св. прор. Самуїла: "Говори, Господи, слуга твій слухає!")

"Кожний парох має кожної неділі й у свята навчати всіх парафіян одну годину катехизму. Від тих, що не знають своїх релігійних обов'язків, годі чекати виконання їх. Навчання катехизму важливіше й корисніше від звичайної проповіді." - Св. Папа Пій Х

 Для збереження релігії, добра та безпеки всіх націй Церква мусить мати якнайбільшу вільність і не може бути обмежена жодною іншою владою." - Св. Папа Пій Х

«Послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні» Мт. 21, 33-42

Бачимо, що чоловік, який має виноградник і все приготовив, щоб з того виноградника отримувати вино, винаймає його іншим особам. І опісля, коли приходить час винозбору, очікує, щоб вони йому принесли плоди. Ці особи дуже жорстоко ставляться до слуг, яких господар посилає: одних б’ють, інших вбивають, а ще інших каменують. Урешті-решт вони вбивають сина, якого він послав.

Ми усвідомлюємо, що наше життя дане нам Богом, «винайняте» нам Богом, щоб ми його правильно використовували. Якщо б ми не мали життя, то все інше не мало б якоїсь цінності чи вартості. Лише в контексті нашого життя можемо мати якісь цінності чи вартості. Тому маємо розуміти, що коли Бог подарував нам життя, то Він очікує, щоб ми правильно його використовували і приносили Йому плоди в тих чи інших життєвих станах. Для цього маємо усвідомити, що наше життя дав, позичив, краще сказати, вручив нам Бог. Маємо бути свідомі того, що воно остаточно не є нашою власністю, що лише використовуємо його і що колись предстанемо перед Богом, щоб принести плоди.

Це подібно до того, коли хтось має скарб, гроші й старається найкраще вкласти їх, щоб справа приносила прибуток: або в якийсь банк або в бізнес. Так і наше життя – це величезний скарб. І питання в тому: куди ми його вкладаємо? А ми неминуче кудись вкладаємо. Якщо ми вкладаємо його правильно, то потім у вічності будемо мати відсотки з цього, прибутки.

+ Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

05.08.2012р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

 

Дев'ята неділя -- Мт. 14, 22-34

Сьогоднішній приклад про Петра, який йшов по воді, відкриває нам дуже велику правду християнського життя. Коли апостоли побачили особу, яка йде по воді, то настрахалися. Коли ж вони впізнали, що то є Христос, то Петро, після Його слів, почав іти до Ісуса по воді. Доки Петро дивився на Христа – він ішов, але тільки-но почав усвідомлювати, що він людина і що йде по воді, а людині невластиво ходити по воді, почав потопати.

Так буває і в нашому житті. З історії Церкви знаємо, що взірцем християнина є мученики, які завжди, не звертаючи уваги на обставини, жили вірою. І доки ми живемо вірою, не оглядаючись на зовнішні обставини, ми наче можемо йти по воді.

Коли ми стараємось якось реально, по людськи дивитись на обставини, то відразу починаємо потопати. У християнстві не тільки песимізм, але й навіть реалізм, не є можливий, в християнстві можливо жити лише вірою. Лише віра дає нам спроможність йти попри будь-які обставини, віра і вдивлення в Ісуса Христа. І тому наша віра – це те, що дає нам фундамент, основу, щоб попри будь-які життєві бурі і незгоди, будь-які ситуації йти понад усім і через усе у відповідь на те, що нам допомагає йти через ті реальності життя наш Господь. 

+ Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя