Святого преподобномученика Дометія
Тропар, глас 4: Звершуючи на горі подвиг посту,* духовні
полки ворогів зброєю хреста погубив ти, Всеблаженний,* й у страждання
мужньо зодягнувся ти.* Тому й вінчався ти від Бога,* преподобномученику
Дометіє, завжди пам’ятний.
Кондак, глас 6: Зненавидівши все тлінне,* і вигадки
оманливі, преподобномученику Дометіє,* став ти великим наставником
монахів,* не злякався гніву царя,* який не хотів вшановувати Христа,
істинного Бога.* Тому й умер ти, співаючи пісню:* Бог зі мною і ніхто
проти мене.
Святий Дометій був родом з Персії. У часи імператора Костянтина
Великого він прийняв хрещення від християнина на ім’я Увара і в
Месопотамії, в місті Нисибії, вступив до монастиря. Невдовзі він
довідався, що на східному березі ріки Євфрат, в місті Федіосополі, в
обителі святих Сергія і Вакха живе ігумен Нурвел, великий подвижник і
посник, який упродовж шістдесяти літ не їв вареної страви. Дометій пішов
до нього і став наслідувати ігумена в його чеснотах. Тут його висвятили
на диякона. Та коли преподобний Дометій довідався, що ігумен хоче
просити єпископа, аби той висвятив його на священика, він покинув
монастир і пішов за ріку Євфрат, в околиці Кирра, в Сирії, і там
замешкав у печері. Бог прославив його численними чудами, сотні хворих
поспішало до нього, щоб за його молитвами отримати зцілення тіла і душі.
Поблизу його печери, йдучи війною на персів, проходив Юліян
Відступник. Побачивши великий здвиг народу, хотів дізнатися, що там
діється. Коли ж йому сказали, що в печері живе старець Дометій, то
мучитель наказав убити його й усіх, що прийшли до печери, а саму печеру
закидати камінням. Так потерпів святий Дометій за Христову віру. Сталося
це 363 р. У часи патріярха Мина у Царгороді був монастир святого
преподобномученика Дометія.
У той самий день
Благовірної цариці Пульхерії
Свята Пульхерія була дочкою імператора Аркадія і його дружини
Євдоксії та сестрою молодшого від себе на чотири роки Теодосія
Молодшого. Коли їх батько помер (408 р.), Пульхерія мала 12 років, а
Теодосій 8. У 16 років вона стала управляти державою разом з молодим
Теодосієм, який був безвольним чоловіком, умів дуже гарно писати і
більше нічого. У 421 р. Пульхерія одружила його з дочкою одного філософа
Євдокією, дуже красивою, вченою, але мстивою і злобною жінкою.
Пульхерія була розумною царицею, й водночас ревною християнкою. Вона, як
і її дві молодші сестри Аркадія і Марина, дала обіт дівицтва й у
молитвах і добрих справах жила тихо й мирно, наче в монастирі. Якщо за
правління Теодосія і діялося щось добре, то лише завдяки Пульхерії. Вона
найбільше спричинилася до скликання Собору в Ефесі (431) супроти
Несторія;за її велінням у 438 р. було перенесено мощі святого Йоана
Золотоустого із Коман до Царгорода, до церкви святих Апостолів.
Але серед царських придворних знайшлися і такі, що під’юджували
слабовольного імператора проти неї. А вже найбільше сіяла незгоду його
жінка Євдокія, дійшло до того, що Пульхерія у 447 р. покинула царські
палати і провадила самотнє життя, цілковито віддане Богові. А імператор
потрапив під вплив дворянина Хрисафія, який спричинився до того, що
імператор став явним прихильником єретика Євтихія. За намовою Хрисафія
Олександрійський патріярх Діоскор скликав до Ефесу лжесобор, на якому
замучили святого Флавіяна, Царгородського патріярха. А коли смута в
державі не припинялася і народ став нарікати, тоді свята Пульхерія
відкрила братові очі, і на його прохання знову перейняла в свої руки
управління державою.
Євдокія подалася до Єрусалиму, а Хрисафій за свої злочини був
покараний смертю. У 450 р. помер імператор Теодосій. Пульхерія не хотіла
брати на себе відповідальність за управління державою і, за порадою
достойних мужів, вийшла заміж за хороброго і дуже побожного полководця
Маркіяна, який і обійняв царський престол. Святій Пульхерії тоді було
вже 54 роки, вона вийшла заміж з однією умовою, що житиме в чистоті аж
до смерти, не порушуючи своєї постанови. У 451 р. за її клопотанням був
скликаний проти Євтихія Халкедонський собор.
Отці Собору, в нагороду за її ревну опіку Христової Церкви,
назвали Пульхерію “захисницею віри, покровителькою миру, переможницею
єресей, новою Оленою”. Святий Лев Великий у листах дякував їй, що вона
так ревно заступалася за Церкву. За її правління до Царгорода було
передано частину мощей святого Стефана Первомученика і на його честь
збудовано храм. Крім того, вона звела три церкви на честь Пресвятої
Богородиці: Влахернську, Одигійську і Халкопратійську. Сучасний їй
літописець писав, що “не можна перелічити, з якою ревністю свята
Пульхерія сповнювала діла милосердя, скільки збудувала церков і
притулків для бідних та подорожніх, а також монастирів, для яких подбала
і про забезпечення на майбутнє”. Вона віднайшла мощі святих Сорока
мучеників Севастійських. А життя свята провадила досконале, сповнене
молитви, посту й умертвлень тіла. І так, осягнувши надзвичайну
досконалість, записавши своє майно убогим, свята Пульхерія померла 453
р., на 57 році життя. За імператора Лева Великого (457-473) її ім’я було
записано до лику святих.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар