Преподобних Томи, що в Малеї, і Акакія, що в “Ліствиці”
Тропар святим, глас 1: Світила Богом явлені для світу,* і
для монахів духовні зорі,* Тома – чудесами, Акакій – послухом,* засяяли
світло.* Їх, як тих, які мають сміливість перед Богом* помагати
молитвами в боротьбі, молимо,* щоб просили у Христа Бога* дарувати
прощення прогрішень тим,* хто вшановує їхню святу пам’ять.
Кондак Томи, глас 4: Великими подвигами мужньо
прославився ти,* але божественною любов’ю запалився,* царя тлінного і
всю земну красу зненавидів,* й оселився на горі Малейській,* з якої
зійшов на небеса до Царя царів, Томо,* молися неустанно за всіх нас.
Кондак Акакія, глас 2: Світ покинув ти і пішов за Христом
ще з дитинства,* премудрий Акакіє преподобний,* і наслідуючи Його
добровільне смирення,* подолав ти гордого мучителя.* Молись неустанно за
всіх нас.
Преподобний Тома був воїном. Він пізнав усю марноту світу, скинув
з себе обладунки і надягнув монашу одежу. Відтоді хрест став його
єдиною зброєю. Він відвідував у пустелі самітників і подивляв їх
подвиги. А потім пішов, за проводом святого пророка Іллі, який йому
явився, на гору Малея в Ликаонії. Там він почав провадити життя
самітника, свідоме Бога, ангельське й чисте та сповнене каяття. Витримав
довгу боротьбу зі спокусами й упокорив тіло духові, тобто отримав
найбільшу перемогу. Бог скріплював його багатьма небесними видіннями і
дав йому силу оздоровляти хворих, бо й перед людьми не затаїлося його
святе життя, тому вони горнулися до нього, раді почути його науки й
отримати його благословення. Поблизу печери святого, за його молитвами,
почало бити джерело цілющої води. А коли Господь покликав його до себе,
то й після смерти біля його гробу не припинялися чуда. Жив преподобний
Тома у дев’ятому столітті. 
Про преподобного Акакія Йоан Ліствичник пише у своїй “Духовній
драбині”, що той, молодий віком, був з одним монахом, який бив його
немилосердно. Святий Йоан Саваїт одного разу побачив того юнака з
побоями на тілі і дивувався його терпеливості й утішав його, що терпіння
подасть плоди спасіння. Дев’ять років з найглибшим смиренням страждав
преподобний Акакій, та, однак, не покинув злого монаха. Так святий і
помер, давши найбільший приклад послуху та смирення, а Бог прославив
його гріб численними чудами. У той самий день
Святої мучениці Киріякії
У часи мучителя Диоклетіяна жив побожний муж Доротей, його жінка
називалася Євсевія. Бог дав їм доньку, яку вони у святому хрещенні
назвали Киріякія. Виховували її в благочесті й скромності, як усі батьки
повинні виховувати своїх дочок. Та почалися переслідування християн. Їх
усіх схопили і поставили перед судом, де жорстоко бичували, а потім
Доротея і Євсевію відіслали до мучителя Уста в Митилину, а Киріякію – до
імператора Максиміяна в Никомидію. Як закінчили свій земний подвиг її
батьки – не знаємо. А свята дівиця перетерпіла в Никомидії найжорстокіші
муки, після того її відіслали до Витинії, де старостою був страшний
ворог християнства, мучитель Іларіон. І там також свята Киріякія
перенесла тяжкі муки, а потім довго сиділа у в’язниці.
Коли уряд у місті обійняв новий староста, то засудив святу дівицю
на спалення. Але Бог явив свою силу, бо коли Киріякія стала молитися,
упав такий рясний дощ, що погасив вогонь. Тоді святу мученицю кинули до
диких звірів, але ті припали до її ніг і стали лизати. Ці чуда мучителі
списували на чари, тоді староста наказав Киріякію стяти мечем. Свята
мучениця вклякла на молитву, під час якої легко нахилила голову і
вмерла, ще до удару меча.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар