Святих мучеників Мини, Єрмогена і Євграфа
Тропар, глас 8: Повздержністю пристрастей вогненні умертвивши
видіння і порухи, Христові мученики прийняли благодать недуги відганяти
від немічних і за життя і по кончині чудодіяти. Воістину чудо преславне,
кості бо нагі виточують зцілення, слава Єдиному і Создателю Богу.
Кондак, глас 1: Мину чудного, Єрмогена Божественного разом
з Євграфом священними солодкоспівами почитаймо всі, як тих, які
почитали Господа, і страждали за Нього, і до ликів Безплотних на Небесах
долучились, і чудеса зливають.

Коли ж Максимин довідався, що Єрмоген став християнином і що він та
Мина навертають поган до Христової віри та будують християнські церкви,
то взяв зі собою десятитисячне військо і сам прибув до Олександрії.
Святі Мина і Єрмоген перенесли найтяжчі муки, а кінець був такий, що
грек Євграф, писар Максимима, на суді визнав Христа Спасителя, чим дуже
розгнівав імператора, який у шаленстві вирвав меч з рук вояка і
власноруч убив святого Євграфа, і той прийняв хрещення кров’ю, вінець
мученика і вічну нагороду. Потім він наказав стяти мечем святих Мину і
Єрмогена. Сталося це близько 311 р.
Мощі святих мучеників згодом було перенесено до Царгорода, а
імператор Юстиніян Великий побудував церкву на честь святого Мини
Олександрійського. Святий Йосиф Піснеписець уклав у пам’ять святих
мучеників канон, в якому згадує про чудесні оздоровлення, які відбулися
при їх мощах.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар