Преподобної матері нашої Теодори, що в Олександрії
Тропар преподобній, глас 8: В Тобі, мати, дбайливо
зберігся образ, * бо, прийнявши хрест, Ти пішла слідом за Христом * і
ділом навчала Ти погорджувати тілом, бо воно проминає, * а дбати про
душу – єство безсмертне. * Тим-то з ангелами разом радується, *
преподобна Теодоро, дух твій.
Кондак преподобній, глас 2: Тіло твоє постами виснаживши,*
неустанними молитвами Творця вимолила за гріх свій* і прийняла
досконале прощення й відпущення,* путь покаяння показавши.
Свята Теодора походила з Олександрії. Вона була одружена, та
одного дня зламала подружню вірність і так злякалася свого гріха, що
стала сумніватися у Божому милосерді. Однак за порадою одної старенької
ігумені, яка сказала їй, що немає гріха, якого б Господь Бог не простив,
Теодора всю себе посвятила покаянню і сльозам. І вона знайшла ласку у
Господа Бога, а за Його об’явленням (бо інакше без гріха не могла б того
зробити) одягнула на себе чоловічий одяг і, прибравши ім’я Теодор,
пішла до монастиря, що поблизу Олександрії, і стала проситися, щоб
прийняли її як монаха. Ігумен хотів дізнатися, чи має той Теодор
покликання до монастиря, і велів не пускати його всередину. Свята
Теодора цілу ніч простояла біля воріт, а слід сказати, що той монастир
лежав серед дикої пустелі, а коли вранці дверник запитав, чому він не
йде геть, то Теодор, а властиво Теодора, сказав: “Бог мені свідок, що не
відступлю від воріт монастиря, радше вмру тут, а не повернуся у світ”.
Ігумен прийняв нового монаха до братії, а той уже від початку
став дивувати всіх своїм правдиво святим життям і строгими постами, бо
їв лиш один раз на тиждень. Тихий, смиренний, висушений постами Теодор
був прикладом для інших монахів, і ніхто не знав, що всі ті подвиги
чинить слабосила, в чоловічий одяг прибрана жінка. Одного разу ігумен
послав Теодора до Антіохії купити єлею. В місті, коло церкви святого
Петра, Теодора зустріла свого чоловіка, привіталася з ним
по-християнськи, але він не впізнав у тому монаху свою жінку.
Але на то була воля Божа, щоб свята Теодора спокутувала всі давні
гріхи і багато витерпіла у світі. Одна дівиця, що провадила розпутне
життя, зробила наклеп на монаха Теодора, звинувативши його у гріху
нечистоти. Тоді ігумен при всіх запитав, чи почувається він до гріха.
Преподобна Теодора могла одним словом захистити свою честь, але у
великому смиренні лиш сказала: “Простіть мені, бо я грішний!” Усі взяли
ці слова за визнання вини, й ігумен прогнав Теодору з монастиря. Вона
взяла маленьку дитинку, яку зла і грішна наклепниця залишила в
монастирі, оселилася в малій халупці посеред пущі і годувала дитя
молоком, яке з милосердя давали їй пастухи, що пасли поблизу своє стадо.
Так минуло сім літ, й ігумен прийняв Теодору і її всиновлену
дитину назад до монастиря. Туї свята Теодора прожила ще два роки й у
великій святості померла (близько 480 р.). Лиш після смерти монахи
дізналися, що Теодор був насправді жінкою, і злякалися гріха через осуд
невинної слуги Божої у такому тяжкому гріху. Лиш тепер смирення й усі
чесноти преподобної Теодори засіяли у повному блиску; лиш тепер усі
пізнали, що серед них жила свята. За Божим об’явленням, чоловік Теодори
прийшов до монастиря і побачив бездушне, холодне тіло своєї дружини.
Душа її вже була увінчана вінцем небесної слави. Він попросив ігумена,
щоб дозволив йому залишитися в монастирі й аж до самої смерти подвизався
у тій келії, де жила і померла преподобна Теодора. Син святої, на ім’я
Теодор, згодом став ігуменом цього монастиря і помер у великій святості.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар