Преподобного отця нашого Висаріона, чудотворця
Тропар, глас 4: Боже отців наших,* що чиниш завжди з нами
по Твоїй кротості,* не віддали милости Твоєї від нас,* але молитвами їх
у мирі направ життя наше.
Кондак, гл. 2: Вишні сили наслідуючи, преподобний, як
птах життя своє прожив, дочасне у забутті відклавши, безустанним
бажанням покликаний до небесних доброт Христа Царя, аж поки й осягнув
єси їх, Висаріоне, тож моли неустанно за всіх нас.
Опис життя святого Висаріона дуже подібний до життя святого
Серапіона Синдоніта, пам’ять якого вшановуємо 7 квітня. Народився
преподобний Висаріон у Єгипті, жив при кінці ІV століття. Замолоду він
присвятив себе служінню Богові, з благоговінням відвідав святі місця в
Єрусалимі і довший час подвизався у преподобного Герасима, над Йорданом.
Повернувшись у рідні околиці, він не мав постійного осідку, а ходив з
місця на місце, рідко коли мав нічліг під дахом, а зазвичай ставав під
дверима монастирів, де молився цілими ночами. Впродовж сорока років
преподобний Висаріон спав стоячи, або сидячи, строго постив по кілька
днів, а одного разу простояв у молитві серед колючого терня сорок днів,
без жодної їжі. Бог дав йому ласку сліз, якими святий змивав не свої
гріхи, бо провадив справжнє ангельське життя. І дав йому Бог ласку
творити чуда. Так, він мимоволі торкнувся одного прокаженого і той став
цілком здоровий. А коли його учень Дул умлівав від спраги, святий
Висаріон перемінив солону морську воду на солодку. Іншим разом сонце, за
його молитвою, світило довше, ніж зазвичай, аж поки слуга Божий не
дійшов до мети своєї подорожі. Також він переходив сухою ногою через
воду. Мав лиш один одяг, той, що носив на собі, але й ним прикрив нагого
чоловіка. Подібно, як святий Серапіон, продав своє Євангеліє, щоб
допомогти якомусь бідаку. Помер у глибокій старості.
Преподобного Іларіона Нового, ігумена обителі Далматської
Тропар, глас 4: Боже отців наших,* що чиниш завжди з нами
по Твоїй кротості,* не віддали милости Твоєї від нас,* але молитвами їх
у мирі направ життя наше.
Кондак, гл. 2: В огорожі життєносної паші твоєї, як
пастир стадо зберіг ти і явився єси величним висотою діл твоїх, святий
Іларіоне, за благочестям мук багато і скорбот прийняв, тому у життя
всерадісне Сіону вишнього вселився єси, моли за нас, преподобний.
Святий піснепівець і творець канонів Йосиф називає святого
Іларіона знаменитим монахом, якого Бог за життя і після смерти прославив
численними чудами. Народився преподобний Іларіон в Кападокії (775 р.).
Його батько називався Петро, був він пекарем на царському дворі, а мати
звалася Теодосія. На 20 році життя Іларіон пішов в Ісихійський монастир
поблизу Царгорода, а потім перебрався в Далматський (заклав його святий
ісповідник Ісаакій, його пам’ять вшановуємо 3 серпня). Тоді у цьому
монастирі подвизався святий Григорій Декаполіт. У монастирі преподобний
Іларіон часто читав житіє свого тезки, святого Іларіона Великого
(пам’ять вшановуємо 21 жовтня), і наслідував його, тому й названо
святого Іларіона – Новим. Днями й ночами перебував він у мовчанні й
пості, бувало, що впродовж п’яти днів нічого не їв, спав завжди стоячи
або сидячи. Після смерти преподобного Григорія Декаполіта ігумен
монастиря велів Іларіонові прийняти священство, а коли і цей ігумен
помер, то святий Іларіон, дізнавшись, що братія хоче поставити його
ігуменом, утік в Малу Азію. Але монахи Далматського монастиря звернулися
до патріярха Никифора, і той під послухом наказав Іларіонові прийняти
ігуменство. Він вісім років провадив своїм монастирем, до 815 р., аж
поки імператор Лев Вірменин не прогнав святого Никифора, єпископів і
священиків засудив на вигнання та мучив у в’язницях, а святі ікони
наказав з церков викидати і палити. Тоді прийшов час і преподобного
Іларіона. Викликаний до імператора, він став в обороні святих ікон, за
що його було жорстоко бичовано, а потім кинено до в’язниці, де
преподобного морили голодом. Згодом його перевели до одного монастиря,
де ігумен-єретик замкнув його до в’язниці і мучив голодом. Через пів
року його знову привели до імператора, він знову витерпів тяжкі муки, і
тоді його кинули до в’язниці в іншому монастирі, де тримали його в
кайданах, у голоді і холоді.
Після смерти Лева Вірменина преподобного Іларіона випустили з
в’язниці, однак до свого монастиря він повернувся значно пізніше.
Замешкав він в одному саду, де мав маленьку комірчину, – там сім років
святий перебував у молитві. Бог дозволив йому побачити душу преподобного
Теодора Студита, яку ангели возносили на небеса.
За правління імператора Теофіла (829-842) преподобний Іларіон за
почитання святих ікон витерпів нові муки – він отримав 170 ударів бичами
– і був висланий на острів Афусія. Умови тут були значно кращі, його не
тримали в кайданах і він мав окрему печеру. Після смерти імператора
його дружина й опікунка неповнолітнього сина Михаїла III припинила всякі
переслідування християн, і лиш тоді святий Іларіон повернувся до свого
Далматського монастиря, де прожив ще три роки і помер 845 р., на 70 році
свого благочестивого, ісповідницького життя.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар