Передсвяття Введення в храм Пресвятої Богородиці
Тропар передсвяття, глас 4: Радість усім передвіщає нині
Анна,* родивши супротивний печалі плід – єдину приснодіву,* яку і
приводить, як сущий храм Бога Слова і Матір чисту,* молитви діючи,*
днесь із радістю у храм Господній.
Кондак передсвяття, глас 4: Днесь радістю сповнилася* вся вселенна* у славетному празнику Богородиці,* зовучи: Вона є тінь небесна.
“Нині боговмістима святиня – Богородиця, приводиться до храму
Господнього, і Захарія Її приймає; нині «святеє святих» радується, і
ангельський хор таїнственно ликує. З ними і ми святково з Гавриїлом
заспіваймо: Радуйся, благодатна! З Тобою Господь, що має велику
милість”.
Так співає свята Церква в день передсвяття завтрашнього свята. Ми
кожної хвилини, кожної години маємо згадувати Пресвяту Богородицю; як
дитина до матері спрямовує всі свої думки, так і ми повинні їх звертати
до Пречистої, бо хто про Марію думає, серця того не заплямує жодна
грішна думка; хто словами величає Марію, слова того завжди будуть чисті;
хто кожне діло посвятить на славу Марії, той напевно до свого діла не
додасть гріха. І добре знаємо, хто побожно зверне очі свої до ікони
Богородиці, душу того пройме новий струмінь ласки, втіхи і нової любови
до Пренепорочної Матері нашої. І тому де лиш можемо, там поміщаємо Її
ікону, щоб вона промовляла до нашого серця, щоб нагадувала нам вічно, що
поряд з Нею ми не є сиротами, – вона наша Матір, сильна і могутня, яка
про нас дбає, яка нас любить і заступається за нас і якій вічну славу і
честь ми повинні воздавати.
Перед кожним Богородичним празником ми закликаємо всіх очистити свою
душу. Чому так чинимо? Ідіть завтра до церкви і погляньте, скільки там
народу молиться, слухає проповіді, а нераз і плаче. Та, однак, скільки
серед того народу є такі, які прийшли до церкви обтяжені численними
тяжкими гріхами? Ці люди або не розуміють і не знають, в якому стані їх
душа, або їм це байдуже, вони мають віру, вони хочуть бути спасенні, та
нічого не роблять для цього, хіба що ходять до церкви, але не
переймаються тим, що днями, тижнями, місяцями, а нераз і роками живуть у
тяжких гріхах, а життя може закінчитися навіть і завтра. Про таких
людей можна сказати, що вустами вони почитають Марію, але серце їх
далеко від Неї. Тому ми постійно пригадуємо, що добре є перед святом
приглянутися до власної совісти. Бо насправді не любить, не славить і не
почитає Пречистої Діви той, хто грішними вустами Її призиває і ранить
Її душу, якщо в гріхах голосить Її славу.
У той самий день
Святого преподобного Григорія Декаполита
Тропар Григорія, глас 3: Образом був єси повздержності,
Божественним Духом просвітив усе: правовір’я біг звершив єси, ученням
світ просвітив єси і зловірних помисли викрив ти, отче преподобний
Григоріє, Христа Бога моли щоб дарував нам велику милість.
Кондак Григорія, глас 3: Світлим сонцем тебе Церква
визнає, яке красою чеснот і променями зцілень просвіщає всіх, угодниче
Христа. Тому й святкуємо чесну пам’ять твою і почитаєм подвиги твої,
всеблаженний отче премудрий Григоріє.
Преподобний Григорій, званий Декаполитом, народився в Іринополі,
місті, що належало до ісаврійського Декаполя. Вже в молодому віці він
вирішив покинути світ і стати монахом. Святий ходив з місця на місце і
навчав усюди, бо були це часи іконоборської єресі. Близько 814 р. він
вибрався до Царгорода. У Солуні Григорій узяв з собою Йосифа Піснеписця
та Иоана, свого учня, і прибув до столиці. Тут усі троє проповідували і
закликали віддавати честь іконам. Звідси святий Григорій вислав святого
Йосифа до Риму, до папи Лева III (795-816), однак той не доїхав, бо його
ув’язнили іконоборці і кинули до в’язниці на острові Крит. Згодом
преподобний Григорій пішов в околиці гори Олімп, де проживав якийсь час.
Потім знову повернувся до Царгорода, там дивував усіх святістю життя і
безстрашністю в обороні Христової віри. Помер перед 820 р., мощі його
упокоїлися в церкві святого Йоана Золотоустого. Житіє святого описав
Ігнатій, митрополит Нікеї, творець канонів, який жив у IX столітті.
У той самий день
Святого Прокла, патріярха Царгородського
Тропар Прокла, глас 4: Божественним началом премудрості,
страхом Господнім утверджуючись, із нього священними сходженнями зійшов
єси в учнівство Златоуста, і архиєрейського престолу його достойним був
єси чистоти чеснотами, апостольське правило образом маючи, не для себе
жив, а для Христа і стада твого. Тому у нетлінне життя як апостоли
вселився єси, ієрарше Прокле, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак Прокла, глас 4: Достойно днесь святкує всіх міст чесніше воістину у чесному переставленні твоєму, отців отче, Прокле мудрий.
Святий Прокл був улюбленим учнем святого Йоана Золотоустого. У
426 р. патріярх Сисиній поставив його єпископом Кизика, але жителі того
міста вибрали собі іншого владику (здається, єретика), тож Прокл
повернувся до Царгорода і тут прилюдно у проповідях виступав проти єресі
тодішнього патріярха Несторія. У 434 р., після смерти патріярха
Максиміяна, святий Прокл обійняв патріярший престол, а життя його сяяло
великою святістю. Його стараннями було перенесено з Коман до Царгорода
мощі святого Йоана Золотоустого. У 430 р., коли в місті стався страшний
землетрус, патріярх Прокл з усіма мешканцями міста совершав хресні
обходи; за його служіння було введено в богослуження пісню: “Святий
Боже”. Після себе святий залишив багато проповідей, серед них дві
глибокі похвали на честь Пресвятої Богородиці і чотири науки на Різдво
Христове, в яких він повчає про дві природи Христа Спасителя. Помер
святий Прокл у великій святості восени 446 р.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар