Його Блаженству Святославові Шевчуку
Верховному Архиєпископові Києво-Галицькому
Дано у Ватикані, 5 березня 2016
Франциск
Верховному Архиєпископові Києво-Галицькому
«Яка дорога, о Боже, твоя ласка: людські сини під захист крил твоїх прибігають!» (Пс. 36[35],8).
Як віруючі, ми шукаємо захисту під покровом «крил» Господа Бога, тому
що ми дійсно є носіями божественної благодаті, але є ними, немов
глиняний посуд (пор. 2Кор.4,7). У деяких обставинах наш людський стан
стає ще вразливішим з причини важких історичних ситуацій, якими
позначене життя Божого люду, спільноти, яку Господь наш Ісус Христос
здобув Своєю Кров’ю.
Українська Греко-Католицька Церква в ці дні спогадує сумні події
березня 1946 року. Сімдесят років тому ідеологічний та політичний
контекст, як також ідеї, ворожі самому ж таки існуванню вашої Церкви,
призвели до організації псевдособору у Львові, спричинившись до
десятиліть страждань пастирів та вірних.
Спогадуючи про ці події, з глибокою вдячністю схиляємо голову перед
тими, які ціною випробувань, а навіть і мучеництва, протягом цього
періоду засвідчили віру, живучи нею з посвятою своїй Церкві та
непохитною єдністю з Наступником святого Петра. Одночасно, очима,
просвітленими тією самою вірою, споглядаємо на Господа Ісуса Христа,
покладаючи на Нього, а не на людську справедливість, кожну нашу надію.
Саме Він є істинним джерелом нашої віри у теперішнє й майбутнє, адже ми
впевнені у тому, що ми покликані звіщати Євангеліє також і серед
будь-яких страждань та труднощів.
«Та й хто вам заподіє лихо, коли ви стали ревнителями добра? Бо коли і
страждаєте за справедливість – ви щасливі! (…) Господа Христа святіть у
ваших серцях, завжди готові дати відповідь кожному, хто у вас вимагає
звіт про вашу надію, однак, із скромністю та пошаною» (1Пт.3,13-15).
Повторюючи ці слова за святим Апостолом Петром, висловлюю свою
глибоку вдячність за вашу вірність та заохочую вас ставати невтомними
свідками цієї надії, яка просвітлює наше життя та життя всіх братів і
сестер навколо нас. Ще раз висловлюю свою солідарність з пастирями та
вірними, в усьому тому, що вони чинять у цей складний час, позначений
випробуваннями війни, аби полегшити страждання населення та шукати шляхи
миру для дорогої української землі.
Наша відвага і наша радість – у Господі. Саме Його прошу, через
заступництво Пречистої Діви Марії та мучеників вашої Церкви, щоби Боже
утішення осяяло обличчя ваших громад в Україні та в інших частинах
світу. Одночасно, від щирого серця уділяю Вам, єпископам, монашеству та
вірним Української Греко-Католицької Церкви особливе Апостольське
благословення, як знак моєї постійної любові й пам’яті про вас.
Дано у Ватикані, 5 березня 2016
Франциск
Немає коментарів:
Дописати коментар