ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

неділя, 18 жовтня 2015 р.

18.10.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Двадцята неділя 

Євангеліє
Лк.7,11–16:    «Юначе, кажу тобі, встань!»

 Можемо лише собі уявити, яке горе було в цієї жінки! Вона була вдовою, значить, вже не мала чоловіка, а тепер втрачає і єдиного сина. Людина в такому стані не бачить жодної радості, не бачить сенсу життя, немовби перед нею все стає темним. Саме в цей людський розпач, в смуток і безнадію входить Господь і повертає життя синові цієї жінки. Подібне може ставатись і в нашому житті, бо кожен з нас не раз переживає трудні моменти. І тоді Бог також може ввійти через нашу віру.

 Якщо ми довіряємо Богові, що Він може діяти всюди і повсякчас, то маємо пам’ятати, що Бог може принести в будь-яку хвилю розпачу Своє світло. Отож дуже важливо у будь-яких ситуаціях, навіть найскладніших, здавалося б, безвихідних, бути свідомими того, що Бог через нашу віру і довіру до Нього може нас і все наколо змінити.

 Тож вірмо в Бога повсякчас, і Він буде мати можливість діяти в нашому житті та через нас!



Апостол
Гл.1,11–19:   «Євангелія, яку я вам проповідував, не є за людською мірою»

Що є Євангелія? Це та Добра Новина, яку досвідчили апостоли, коли пізнали Христа, Котрий і приніс цю Новину – зло і гріх не може вже панувати над людиною, бо в Христі людина покликана до життя вічного, до Царства Небесного.

Євангелія, яку ми проповідуємо, це не лише те, що ми прочитали про Христа, почули, нам хтось переповів. Остаточна суть Євангелії – це те, що ми зустрілись з Христом воскреслим, Який жив історично і воскрес, Тим, Який є Богом і з Яким ми можемо пережити зустріч у кожній миті нашого життя.

Євангелію ми не сприймаємо лише з людського досвіду, лише від людей, ніби хтось нас цьому навчив. Бо навіть коли хтось нам вказав шлях до Бога, допоміг, то зустріч з Богом, досвідчення Бога має бути в кожного з нас пережитим особисто, і тоді лиш ми стаємо правдивими носіями Євангелії. Наше свідчення про Бога, наше проповідування про Нього живе настільки, наскільки ми самі живемо Богом! 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар