ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 13 травня 2015 р.

13.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа 5-го тижня

Євангеліє
Йо. 6, 5–14: «Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»

Дуже часто ми чуємося безпорадні в тих чи інших ситуаціях, наприклад, не віримо, що можемо якось суттєво вплинути на ситуацію політичну, економічну, суспільну. В багатьох ділянках нашого життя настають моменти, коли наші сили відповідно до проблеми такі ж мізерні, як п’ять хлібів і дві риби на многоту народу.

Сьогодні Євангеліє показує нам щось дуже важливе. Господь, звичайно, зміг би чинити чуда навіть без цих п’яти хлібів і двох риб, але він потребував, якщо можемо так сказати, щоб саме через них створити щось велике, якесь чудо.

Так само у нашому житті: Бог не очікує від нас якихось великих речей, знамень, того, що нам не під силу, а лише того, що ми можемо зробити і дати Богові. Кожен з нас може дати Богові свої хліби чи свої риби, які, на перший погляд, нічого не можуть суттєво змінити в ситуації. Тою кількістю на людський погляд нагодувати тих всіх людей нереально. Але через ті наші маленькі діла, маленькі зусилля Бог творить великі речі.



Апостол
Ді. 13, 13 – 24: «Йоан перед його приходом проповідував усьому ізраїльському народові хрещення і покаяння»

Господь наш Ісус Христос через свою смерть і воскресіння робить нас учасниками життя вічного. Це життя нам дано, але чому ж ми часто не живемо свідомістю цього?  Бо ж ми маємо гріховну, зіпсуту природу, саме  вона не дає нам жити цим життям. Тому покаяння, про яке сьогодні згадуємо, є важливим кроком до того, щоб почати жити справжнім життям у його повноті.

Тільки навернення, наша особиста переміна, те, скільки ми працюємо над собою, визначає те, що ми стаємо готові особисто прийняти Бога. Бог завжди готовий жити і перебувати в нас, але ми не готові. Перемінюймось і Бог все більше буде перемінювати і сповнювати нас! 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар