ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

четвер, 12 березня 2015 р.

12.03.2015р. Б. / Церква на вулиці

Я людина Ісуса, я християнин, я Храм Святого Духа, я учень Ісуса… Оазова спільнота молоді та Домашньої Церкви з парафії Христа Царя Всесвіту, м. Новоград-Волинський, хоче навертатися, постійно вертатись до цього Божого коріння.

Хто я такий? Знаючи, що храм це місце молитви, а я, людина, — жива Церква, молодь вирушила на вулиці міста. Що я маю, чого б не отримав від Бога? Усе від Нього, від Бога, а тому я не можу тримати цього для себе, не можу не ділитися. У вівторок 10 березня 2015 р. молодь після навчання, Родини після праці вийшли у місто подарувати людям молитву. Кожен учасник спільноти отримав папірець із написом: «Якщо хочеш, можу за Тебе помолитися!»
Цей напис ми прикріпили на спину, щоб людина, яка буде йти позаду, змогла прочитати й підійти, якщо захоче. Ми поділилися по двоє та вирушили з радістю і надією. Всі люди — це діти Одного Бога, але не кожен це знає. Тому нам, людям Христа, потрібно нагадувати іншим про цю прекрасну істину. Не треба переживати, що там про мене подумають, я знаю, хто я такий: Я ХРАМ СВЯТОГО ДУХА.

Коли молодь ішла вулицями, молячись розарій, люди дивно на нас позирали, але через молитву ми відчували міць Бога. І ось почали підходити зацікавлені. Дехто не знав, як розпочинати розмову. Ми старалися не змушувати до відкривання себе, просто пропонували молитву. Буває, що обіцяєш комусь молитву, а потім забуваєш. Тут ми пропонуємо і зразу виконуємо. Багато в Святому Письмі прикладів молитви, хоча б Авраам чи Мойсей. Молитва цих людей чинила чудеса. І моя молитва може чинити дива, якщо буде справжньою зустріччю з Богом.

Даючи свідчення, молодь казала, що важко було чути за собою сміх із того, що пропонуєш іншим добро. Багато хто зі спільноти говорив, якою складною була ця євангелізація. Все ж таки, давати іншим Ісуса це завжди щось незвичайне. Це була справді реакція на лікування душі. Так, як приймаємо ліки, і вони по-різному діють у нашому організмі, так і тут підчас євангелізації. Реакція мешканців була різна, від сміху над нами — й до молитви разом із нами. Але сподіваємося, що лікувальний процес розпочався!

Фото: Ярослава Рудзінська

Джерело:    CREDO

Немає коментарів:

Дописати коментар