Священики тижнями чекають на дозвіл приїхати до бійців у зону військових дій. Священики перебувають у зоні АТО разом з бійцями. Українські військові, які нині перебувають на передовій, просять священиків приїхати до них у зону АТО. Але через бюрократію часто такі спроби з боку служителів церкви виявляються марними.
Як відомо, майже у кожній країні світу військові виїжджають до зони бойових дій зі своїми капеланами - це обумовлено законодавчо. В Україні інституту капеланства, як такого, просто не існує. Військові священики не мають спеціального статусу, а рівень їхньої готовності працювати із солдатами визначають самі священнослужителі.
"Я не можу взяти в руки зброю, але я можу взяти в руки хрест і слово Боже", - каже священик капеланської служби УГКЦ отець Іван, який понад місяць днює і ночує на блокпості на виїзді з Ізюма – підтримує українських військових.
Щодня він служить просто неба – сповідає і навіть хрестить вояків. Та головне, за його словами - вислухати, бо ж зброї в руках багатьом на передовій замало. Головне – надія.
"Вони просять Бога про щасливе повернення додому, без поранень, без
каліцтв, просять Бога про перемогу, просять Бога про свої родини. Вояки
бачать, що церква їх не полишила, що церква є на передовій", -
розповідає священик.
Проте, через відсутність в Україні інституту капеланства та
наявність, натомість, складних бюрократичних процедур, священики не
можуть отримати дозволи на перебування у зоні АТО разом із бійцями. Тим
паче – отримати статус військових священиків.
Іноді таких дозволів доводиться чекати понад місяць.
"В мене серце болить від того, що ті, з ким я півроку був в Іраці під кулями, і вони кажуть, батюшка, ти наш, приїжджай до нас. А я кажу, я готовий приїхати хоч зараз, але, будь ласка, це питання треба погодити з генеральним штабом. І тиша", - жаліється заступник голови синодального відділу УПЦ із взаємодії з ЗСУ архімандрит Лука.
Наразі у зоні АТО нині постійно перебувають лише шість священнослужителів. Окремі підрозділи відвідали близько 30. Але це аж ніяк не покриває потреби вояків. Для цього й потрібне військове капеланство.
Інститут військового капеланства є майже в усіх країнах світу. Оборонне відомство визначає потреби армії, далі кожна церква підшуковує необхідну кількість священнослужителів. В Україні навпаки – духівники пропонують допомогу, або ж самі вояки дзвонять пастирям і просять приїхати.
Іноді таких дозволів доводиться чекати понад місяць.
"В мене серце болить від того, що ті, з ким я півроку був в Іраці під кулями, і вони кажуть, батюшка, ти наш, приїжджай до нас. А я кажу, я готовий приїхати хоч зараз, але, будь ласка, це питання треба погодити з генеральним штабом. І тиша", - жаліється заступник голови синодального відділу УПЦ із взаємодії з ЗСУ архімандрит Лука.
Наразі у зоні АТО нині постійно перебувають лише шість священнослужителів. Окремі підрозділи відвідали близько 30. Але це аж ніяк не покриває потреби вояків. Для цього й потрібне військове капеланство.
Інститут військового капеланства є майже в усіх країнах світу. Оборонне відомство визначає потреби армії, далі кожна церква підшуковує необхідну кількість священнослужителів. В Україні навпаки – духівники пропонують допомогу, або ж самі вояки дзвонять пастирям і просять приїхати.
Джерело: КІРІОС
Немає коментарів:
Дописати коментар