Роздуми над Словом Божим на п'ятницю V тижня Великого посту
Пророк Єремія з великою гіркотою пише про своїх близьких, які бажають
його погуби, бо він своїми страшними пророцтвами непокоїть їхні
сумління, закликає до навернення і погрожує Божим гнівом: «Усі
заприязнені зо мною чигали на моє падіння: Може, він упіймається, і ми
подолаємо та й помстимося на ньому» (Єр 20, 10). Людям здавалося, що
немає потреби змінювати життя, достатньо позбутися пророка — і все буде
по-старому, тобто добре. Пророк, зі свого боку, відповідає молитвою:
«Господи сил! Ти, що вивідуєш праведного, що бачиш нутро і серце! Дай
мені узріти відплату твою над ними, бо я на тебе звірився з моєю
справою» (Єр 20, 12).
Юдеї неспроможні прийняти Божество Ісуса. Тому Його слова «Я і Отець
одно» (Йн 10, 10) вони розуміють як блюзнірську узурпацію. Він для них є
тільки людиною, яка вважає себе богом (пор. Йн 10, 33). Тому хочуть
побити Його камінням. Захищаючись, Ісус питає: «Хіба не сказано у
вашому законі: я сказав — ви боги?» (Йн 10, 34), а отже, сам Бог називав
людей богами. Далі Ісус мовить про Отця, який Його освятив, ба навіть
послав із місією спасіння світу та обдарував Його Святим Духом, щоби міг
зцілювати і звільняти людей з-під влади сатани (пор. Діян 10, 38). Свої
слова Ісус закінчує так: «Ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й
увірували, що Отець у Мені, і Я в Отці» (Йн 10, 38). Бог Отець перебуває
і діє в Ісуса (пор. Йн 14, 10). Він показує Ісусові свої діла (пор.
5, 20), а Ісус каже те, що пізнає через Отця (пор. Йн 8, 26).
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар