Ваше
Високопреосвященство, який Ваш погляд, як єпископа, на явище майдану,
що зараз відбувається у всій Україні, а особливо у Києві?
Так як людина проходить різні періоди свого розвитку – від дитячого
до зрілого – але ми розуміємо, що це та ж сама людина і коли вона є
сином, і коли є татом чи дідусем, так само мусимо розуміти, що в Україні
відбуваються певні процеси, які ведуть до зрілості. Особа після
двадцяти років стає дорослою, обирає життєву дорогу, сама починає
приймати певні рішення, не боїться мати свою позицію, бо це формує її
життя. І так і в нашій країні: Україна дозріває як суспільство, і я
впевнений, що Бог діє у тому всьому.
Звичайно, все, що відбувається, починалося з стремлінь українців
офіційно приєднатися до Європи, але водночас є одним з етапів
цивілізаційного розвитку України. Можна довго дискутувати, що в Європи є
багато плюсів, які вона здобула за тисячоліття, але в теперішньому
Європейському Союзі є й чимало мінусів, однак треба зважити на вибір
народу України, виявом якого і був Майдан. Але, на мою думку, як Україна
скеровувала свої очі до Європи, скажімо, місяць тому, так тепер уся
Європа і увесь світ скеровують очі до України. На перших шпальтах газет
будь-якої європейської країни тепер завжди є Україна. І для мене зараз
постає питання: хто кому більше потрібен, чи Україні Європа, чи Європа
потребує України з її зрілим підходом до цінностей. Адже такого мирного
протистояння не пам’ятає жодна країна демократичної Європи. Пригадаймо
собі Францію, де палили машини, Англію, де були сутички маніфестантів з
поліцією. А в Україні це абсолютно мирне протистояння, незважаючи на
його довготривалість, і я мушу сказати, що я радий за наш народ, який
стає дорослим, свідомим того, що є добро, а що є зло, і свідомо вибирає
цінності.
Тому для мене Майдан в Києві чи в іншому місті України, навіть якщо і
має свої плюси, мінуси, закулісні справи, які діються там, є процесом,
який змінює суспільство. Адже, де є людина, там завжди є недосконалість.
Цього ми свідомі. І не треба зачаровуватись у Майдані. Майдан – це не
ціль, це засіб, через який, я впевнений, Бог змінює наш народ. Я вбачаю
руку Господа, що діє в тому всьому.
Що більше бачу, що політики і суспільні діячі не до кінця знають, як
цей процес виглядатиме далі, не мають чітких планів, що робити, то
більше переконуюсь, що це Божий проект, я б сказав навіть «Божий
бізнес». А Божий проект ніколи не завалиться. Господь почав цей проект з
нашою любою Україною двадцять років тому, а тепер дає, щоб вона
дозрівала як держава.
Я глибоко переконаний, що Україна має свою місію в Європі та у світі.
Не можна казати, що тільки у нашого народу є якась супермісія, бо кожен
народ має свою особливу місію у цьому світі. Але я впевнений, що з тими
процесами, які нині відбуваються на Україні, Україна має свою місію для
всіх сусідів, і для західних, і для східних. Бог хоче щось змінити в
нашій рідній державі та у світі.
Чи варто говорити про духовний вимір Майдану?
Звичайно, духовний вимір є всюди: і на Майдані, і не на Майдані. Це
стосується і вибору кожного, чи бути на Майдані, чи ні. Але і ті, що
вибирають бути там, і ті, що підтримують Майдан іншими способами, мусять
пам’ятати: ніколи не можемо сподіватися, що зовнішні зміни можуть
змінити людину і людство.
Ми ще в школі вчили, що від перестановки доданків сума не змінюється.
Дуже важлива зміна самих людей, особистостей. Щоб ми зуміли,
повернувшись з Майдану, перестати давати хабарі, перестати обманювати,
перестати сквернословити, словом, щоб ми справді змінилися. І це дуже
важливо, бо в нас завжди є бажання, навіть ілюзія, змінити щось навколо
себе. Ми часто висловлюємось за зміни в суспільстві, але чи ми є за
зміни самих себе? І про цей аспект Майдану мало говориться, але вважаю,
що він найпринциповіший. Бо разом з суспільними змінами мають бути зміни
в кожній особистості, яка є частиною суспільства. Я чув десь таку
фразу, що треба тепер Майдан перенести до кожної хати, щоб в кожній
хаті, в кожній оселі, в кожній родині відбувалися зміни.
Чи можна ствердити, що зараз відбувається, радше,
боротьба добра зі злом, аніж протистояння у тому матеріальному вияві,
який ми бачимо?
Боротьба зі злом триває від віків, і воно існує як реальна особа, але
завжди є небезпека уособлювати зло лише з певними особистостями. Ми
кажемо: Сталін чи Гітлер були уособленням зла, але були і за ними багато
людей, які, як тепер кажуть, були в їхній команді. І тому дуже важливо
розуміти, що це добро і зло може уособити ся в кожній людині – все
залежить від того вибору, який ми робимо кожної хвилини.
Коли я збільшу в собі частку добра, буду змінюватися, тоді загальна
ситуація буде змінюватися. А якщо я дозволяю собі нечесність,
підступність, лицемірство, будь-яке зло в собі, тоді зло все більше
опановує кожну ситуацію. Боротьба добра зі злом була завжди, триває
зараз і буде тривати до кінця. Ця боротьба була в мені та в усіх живих
особах.
Не будуймо собі ілюзій, що зараз переможуть добрі сили, а потім само
собою все буде добре. Знов прийдуть труднощі, випробування, бо гріховна
людська природа завжди дається взнаки. І тому ця боротьба між добром і
злом триватиме. Але ми, християни, завжди маємо пам’ятати, про що ми
співаємо у Великому Повечір’ї: «Розумійте народи і покоряйтеся, бо з
нами Бог». Ізраїльський народ, коли приступав до Бога і хотів про щось
просити, спочатку згадував Богові, як багато Бог зробив в їхньому житті,
в історії народу. А тоді вже казали: Боже, ну от, ти стільки вже для
нас зробив, чи Ти не міг би отаке ще зробити…» І тому Бог діяв в житті
нашого народу дуже багато, отже не біймося, яка б то сила чи темрява не
повставала проти нас, бо з нами є Бог!
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар