Проект Comenius полягає у співпраці та обміні досвідом
шкіл із різних держав Євросоюзу. Цього року до проекту приєдналася
також і Швейцарія. 11 листопада на запрошення партнерської школи в
Женеві туди поїхала група учнів з учителькою англійської мови та
директоркою школи – сестрою Зузанною Філіпчак, урсулинкою.
Наступного дня, 12 листопада, їх вітали в школі. У планах була участь у
двох уроках. Однак перед цим пані, яка займається проектом Comenius,
провела гостей будівлею школи. Вони зайшли до класу інформатики. І
певної миті керівник групи відкликала сестру вбік на розмову. «Мені дуже
шкода, але у нас такий закон, що свою віру забороняється демонструвати з
допомогою зовнішніх знаків», – сказала ця пані, уточнюючи, що йдеться
про монаше вбрання і хрест.
– Я дуже здивувалася, але в першу мить подумала, що не стану здіймати
шуму, – розповідає с.Зузанна. – На дві години я пішла до готелю,
домовившись, що повернуся, й ми підемо гуляти Женевою.
Після повернення до школи сестру викликали до кабінету директора, який
хотів «пояснити» їй деякі справи. Він повідомив сестрі, що у
швейцарському законодавстві, а особливо у Женевському, вельми суворо
підходять до питань прояву своєї віри у школі. Отож йому дуже шкода, що
сестра не зможе піти на домовлені уроки і що наступного дня вона не
зможе взяти участі в заняттях на тему прав людини, бо й школі не можна
говорити про свою релігійність.
– Я слухала це все з широко розплющеними очима. Кажу цьому панові: «Я
рік тому була в Туреччині й там сподівалася отаких ситуацій, але нічого
такого не сталося. Навпаки – там різнорідність, принаймні з огляду на
те, що ми гості, була вшанована. Ми могли ділитися відмінностями наших
вір, і ніхто нікому не зашкодив. Це ж абсурд, особливо в контексті теми
прав людини!».
Директор їй на це відказав, що він не був поставлений до відома, що
керівник школи з Рибніци приїде в хабіті. Однак якщо сестра дуже хоче
бути на цих заняттях, то він поклопочеться про спеціальний дозвіл перед
вищою владою. Проте в такому разі сестрі буде заборонено розмовляти зі
швейцарськими учнями. Директор мусить про це дбати, бо то школи при ООН,
багатонаціональна.
– Я сказала, що в такому разі не бажаю бути непроханим гостем, не буду
шкодити швейцарським учням, але мушу повідомити своїх учнів та
вчительку, щоб вони знали, з якої саме причини мене з ними немає. І
додала, що мої учні мають свої погляди і зуміють їх виразно викласти, –
сказала черниця.
По обіді, коли група з Польщі повернулася з екскурсії Женевою, на них
уже чекав директор. Він повідомив, що дістав спеціальний дозвіл на
присутність черниці на заняттях, однак з огляду на те, що вона
представляє конкретну релігію, виступати їй не можна. Почувши це, учні
запротестували. Вони сказали, що почуваються дискримінованими. Дехто з
дівчат, шоковані, вийшли з плачем.
Сестра Зузанна сказала: «Пане директоре, я розумію, що у Швейцарії таке
законодавство, що я не можу висловлюватися, розмовляти з учнями, ба
навіть перебувати на території школи. Я про це дізналася сьогодні
вранці. А що ж сталося за ці чотири години, що тепер я таки можу тут
перебувати?» Директор розгубився, не знав, що відповісти. Сестра
поставила йому наступне запитання: «Що я мала би відповідати
швейцарському учневі, якби він у їдальні підійшов до мене й запитав, хто
я?» Директор відказав: «Прошу пані, відповідайте, що ви – керівник
польської групи».
Вочевидь на заняття наступного дня с.Зузанна не пішла. Коли присутні
там представники партнерських шкіл із Франції, Німеччини та Італії
почули про причину її відсутності – були обурені й думали бойкотувати
заняття. Директор вислав с.Зузанні листа з перепрошеннями, де запевняв,
що він особисто поважає її переконання, але своїх рішень не змінив.
На заняттях одна з дівчат сказала: «Ми – католицька школа». Пробувала
пояснити, що цінності, яких навчають у цій школі, впливають на
атмосферу, яка там панує. На що керівник стала махати руками,
сигналізуючи, що цю тему розвивати заборонено, а дівчині перервали
виступ. Коли трохи пізніше учні з Польщі заявили свої застереження при
темі усиновлення дітей гомосексуальними парами – вибухнула гроза. Цього
разу обурення було загальне. Бо ж то «право людини»!
Пікантності цій історії додав факт, що за день до приїзду поляків
прибула до Женеви група з п’ятьох учениць і двох учительок із
партнерської школи в Англії. Так склалося, що всі ті учениці й одна
вчителька – мусульманки, і з’явилися на заняття у своєму одязі, з
хустками на головах. Однак щодо їхньої «демонстрації зовнішніх ознак
релігійності» не було вжито жодних кроків, вони мають безпроблемний
дозвіл перебувати на території школи.
А останній штрих у цій картині – те, що лист із «перепрошеннями»,
написаний до с.Зузанни директором школи, був видрукуваний на фірмовому
бланку з гербом Женеви. На щиті – орел і ключ святого Петра. Над щитом –
монограма імені Христового, IHS…
За матеріалами: Gość Niedzielny
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар