Двадцята неділя по Зісл. Святого Духа -- Лк. 7, 11–16
«Юначе, кажу тобі, встань!»
Можемо лише собі уявити, яке горе було в цієї жінки! Вона була вдовою,
значить, вже не мала чоловіка, а тепер втрачає і єдиного сина. Людина в
такому стані не бачить жодної радості, не бачить сенсу життя, немовби
перед нею все стає темним. Саме в цей людський розпач, в смуток і
безнадію входить Господь і повертає життя синові цієї жінки. Подібне
може ставатись і в нашому житті, бо кожен з нас не раз переживає трудні
моменти. І тоді Бог також може ввійти через нашу віру.
Якщо ми довіряємо Богові, що Він може діяти всюди і повсякчас, то маємо
пам’ятати, що Бог може принести в будь-яку хвилю розпачу Своє світло.
Отож дуже важливо у будь-яких ситуаціях, навіть найскладніших, здавалося
б, безвихідних, бути свідомими того, що Бог через нашу віру і довіру до
Нього може нас і все наколо змінити.
Тож вірмо в Бога повсякчас, і Він буде мати можливість діяти в нашому житті та через нас!
+ Венедикт
Джеело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар