ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

неділя, 22 липня 2012 р.

22.07.2012р. Б. / Нечистота і блаженство чистих серцем

Гріх нечистоти ми поєднуємо найчастіше, якщо не завжди, з сексуальними гріхами. Але нечистота, як головний гріх, є дійсністю набагато глибшою і серйознішою. Сексуальні гріхи - це тільки один з проявів нечистоти, і зведення цієї проблеми тільки до них буде не лише спрощенням, але серйозною помилкою, відчутною в своїх наслідках, бо в цьому випадку симптом вважаємо причиною. Хто так поступає, подібний до лікаря, що пробує шкірні чиряки лікувати мазями, не розуміючи, що має справу з чорною віспою або проказою. Пригляньмося до гріха нечистоти, бо вона, так само як гордість і захланність, є певною екзистенціальною поставою. 
 

Що чинить людину нечистою?

Почнемо від самої назви. «Нечистота» означає «заплямування», «забруднення». Слідкуючи за історією цього слова в релігійному контексті, побачимо, що спочатку воно означало ритуально-культову нечистоту. Книга Левіт містить багато визначень такої нечистоти. На питання: що чинить людину нечистою? Старий Завіт перечислює багато речей: хвороба, особливо проказа (Лев. 13-14), сексуальні гріхи, місячні в жінки або контакт з «нечистою» людиною (Лев. 15, 16; 15, 19; 18, 6; 18, 20-22). Особливо нечистою людина ставала, торкаючись тіла померлого (Чис. 19, 14). Існували також нечисті тварини, м'ясо яких не можна було споживати. Дуже нечистою твариною - символом усякої нечистоти - вважалася свиня. Якщо приглянемося уважно такій нечистоті, то побачимо, що вона завжди пов'язувалася з якимось заплямуванням: з фізичною плямою або іншим, принаймні символічним видом забруднення. Щоби позбутися такої нечистоти, треба було або вилікуватися (у випадку хвороби), або піддатися особливому ритуальному обмиванню.
 

Знищення зв'язку з Богом

У Старому Завіті також з'являється і другий напрямок, який поглиблює перший, поступово увиразнюючи те, що повністю об'явиться в Ісусі. Це пророчий напрямок. Пророки щораз виразніше показують, що нечистота не полягає у хворобі чи недотриманні приписів ритуальної чистоти, але у знищенні стосунків з Богом. Саме гріх чинить людину справді нечистою, а суттю кожного гріха є відхід від Бога і поклоніння чужим богам (пор. Єр. 3, 23; Іс. 6, 5). Ізраїль багато разів занурювався в цю нечистоту, яку неможливо було змити водою або вилікуватися з неї. Бог через пророків об'являє своєму людові, що справжнє звільнення від нечистоти є Його даром. Вже Давид у 51-му псалмі волав: Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу... (Пс. 51, 9). У нього бачимо інтуїцію, що Бог у своїй любові звільнює людину від нечистоти. Найкращим і найяснішим текстом під тим оглядом є пророцтво Єзекиїла: І візьму вас із тих народів, і позбираю вас зо всіх країв, і приведу вас до вашої землі. І покроплю вас чистою водою, і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас. І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати. І ви будете сидіти в Краю, якого Я дав вашим батькам, і будете Мені народом, а Я буду вам Богом! І спасу вас від усіх ваших нечистот (Єз. 36, 24-29). Ці пророцтва заповідають і приготовляють те, що сповниться в Ісусі.
 

Глибина серця

В навчанні Ісуса нема вже жодних сумнівів. Нечистота не зв'язана з хворобою чи сексом, не є справою культу й обмивань. Ісус не втікає від хворих, навпаки, торкається навіть найбільш нечистих, таких як прокажені, і оздоровлює їх; не уникає жінок у страсі перед нечистотою, що більше, серед його супутників їх завжди багато. Він дозволяє публічній грішниці торкати себе; чинить найбільшу ритуальну нечистоту - торкається тіла померлого хлопчика з Наїн (пор. Лк. 7, 1-15) і бере за руку мертву дочку Яіра (пор. Лк. 8, 54-55). Він і Його учні не дотримуються обряду скрупулярного ритуального обмивання, що було причиною нападів зі сторони фарисеїв. Ісус пояснює, що означає справжня нечистота: Послухайте Мене всі, і зрозумійте! Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює. Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює! (пор. Мк. 7, 14-23). Це фундаментальний текст, який пояснює природу нечистоти як головного гріха. Нечистота по своїй суті є справою не людського тіла, а серця, і сама в собі є джерелом інших гріхів. Вже старозавітні пророки вказують, що нечистота, як і захланність, є ідолопоклонством. У випадку захланності об'єктом ідолопоклонства є матеріальне добро, а у випадку нечистоти - міжособові стосунки.
 

Міжособові стосунки

Людині не достатньо мати фізичну безпеку чи забезпечення потреб тіла. Однаково важливим для неї, або навіть важливішим, є психічна безпека, яку вона здобуває в стосунках з іншими людьми. Можна сказати, що міжлюдські стосунки творять людську психіку. Проблема нечистоти не полягає в тому, що людина входить у контакт з іншими, так само і проблема захланності не полягає у потребах володіти матеріальним добром. Людина створена таким чином, що головним джерелом її психічної безпеки є Бог і Його Любов. Властивим буде привести загально відому фразу св. Августина з його Сповіді: "Боже, ти створив нас для себе, і наше серце буде неспокійним, поки не спочине в Тобі". Відпочинок в Бозі, про який говорить єпископ Гіппони, не означає тільки вічного спочинку по смерті, але також відпочинок і безпеку в любові Бога тут, на землі. Людина, позбавлена цієї безпеки внаслідок гріха, шукає його в стосунках з іншими людьми: спочатку з батьками, потім з ровесниками, чоловіком, жінкою, дітьми, внуками, тощо. Оскільки людина є образом Бога, то може розбудити в серці того, хто шукає, істинні божественні сподівання. Скільки людей повністю охоплені людською любов'ю і ніщо інше для них не має значення. Вони стають сліпими і не бачать пересторог і наказів Бога. Друга особа стає їхнім ідолом - божком, для якого готові віддати все з надією, що їхнє життя наповниться сенсом. Очевидно, що в цьому контексті сексуальні гріхи стають очевидними і не сприймаються як гріх. Самі в собі стають елементом культу іншої особи. І навіть якщо ці стосунки породжують терпіння, то людина готова терпіти, щоби тільки зберегти цей життєдайний зв'язок.
 

Прояви нечистоти в житті та культурі

Ми повинні усвідомити, що цивілізація, в якій живемо, схвалює поставу нечистоти серця. В ній люди мусять почуватися самодостатніми, глухими на перестороги пророка Єремії: Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає! (Єр. 17, 5). Ми всі просякнуті людською надією, що бачимо хоча б у чудових фільмах типу "Love story". Людська любов у своїй суті є чудовою. То найкрасивіша річ, яку світ може нам запропонувати. Але, відірвана від підставового зв'язку з Богом, з часом перетворюється в токсичну любов. Людина не спроможна повністю дати іншій людині те, чого вона прагне. Тут виразно проявляється нечистота. Вона досягає і забруднює найкращі міжлюдські стосунки, ? такі як материнство, батьківство, подружня любов або духовне керівництво. Вона породжує нервовість, змушування, емоційний шантаж, насильство, зраду й залежність. Засоби масової інформації багато говорять на цю тему: показують поведінку людей, які повинні би бути взірцями чистоти. Але слід пам'ятати, що випадки нечистоти, які нищать грішника й інших людей, - тільки прояви внутрішньої постави, що сягає людського духа. Цей вимір у наші часи майже повністю забуто. Джерелом чистоти є глибокий особистий зв'язок з Ісусом. Якщо людина бачить єдине та остаточне джерело своєї безпеки і реалізації в міжлюдських стосунках, то вона змушена ввійти в якусь форму нечистоти - явну або приховану, і часом так приховану, що тільки несподіваний випадок, найчастіше в сфері сексуальності, дає їй змогу це побачити. Бог допускає такі падіння для того, щоб людина змогла відчути свою глибоку нечистоту серця.
 

Ліки Ісуса

Тільки Ісус може повністю вилікувати екзистенціальну поставу нечистоти серця. Він говорить ясно: Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний (Мт. 10, 37), а в іншому місці: Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм! (Лк. 14, 26). Багато людей ламали собі голови над цими словами про ненависть до найближчих людей і до себе самого, але здається ясним, що цими гострими словами Ісус хотів наголосити на значенні первісного зв'язку, якому ми всі повинні бути підпорядковані - зв'язку з Ним самим. Можна прослідити, як Ісус, сповнюючи пророцтво Єзекиїла, визволяє окремих людей з нечистоти і підводить їх до чистих і простих стосунків із собою. Дуже прозорою є історія Марії Магдалини, яку Ісус визволяє не тільки з духовної, але й тілесної нечистоти, і доводить до взірцевої чистоти, і тим самим до зв'язку з Ним. Вона стає першим апостолом Його воскресіння. Останній елемент очищення Марії Магдалини - це слова Ісуса перед наданням їй місії проголошувати Воскресіння Апостолам, які св. Ієронім переклав як Noli me tangere - Не доторкайся до Мене. Чому заборонено торкатися Ісуса? Бо Він йде до Отця... Ісус таким способом навчає Марію ставитися до Нього як до Бога, розв'язуючи і зменшуючи її зв'язок з Його людською природою, навчаючи її повної чистоти серця. Св. Павло виразив це так: Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже! (2 Кор. 5, 16).
 

Петро і Павло

Ісус також провадить св. Петра і св. Павла від нечистоти до чистоти серця, хоч в цьому випадку їх нечистота непомітна. Вони обидва носили в собі нечистоту: у Петра вона приховувалася під виглядом дружби з Ісусом, у Павла - в виді фарисейської вірності Закону. Вони любили себе самих і свої переконання більше, ніж Бога. Нечистота була в них так замаскована, що тільки зрада Петра і подія з Павлом на шляху до Дамаску відкрили їхні очі і вони усвідомили, що ошукували себе. Знаком звільнення від нечистоти для Петра буде покірне визнання: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! (Йо. 21, 17), а для Павла ствердження: Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання (Фил. 1, 21). Тут об'являється блаженство людей чистого серця. З ним пов'язана чудова обітниця: Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога (Мт. 5, 8). Нечистота серця закриває Бога і його природу, тому що торкається очей серця. Є наче духовною полудою, що перешкоджає людині - якщо говорити мовою Апостола Народів - бачити надію свого покликання і спадкоємство своєї слави серед святих. Людина покликана брати участь у житті Пресвятої Тройці, в зв'язках, які існують між Отцем, Сином і Святим Духом. Чисте серце відкривається для таких зв'язків - йде до споглядання Бога, до вічної контемпляції, до обожнення, і тут знайде повноту свого щастя.

Станіслав Луцаж ТІ, lucarz.narod.ru 

Джерела: CREDO
 
Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар