ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 26 серпня 2011 р.

26.08.2011р. Б. / 28 серпня - Свято Успіння Пресвятої Богородиці

Успіння
28 серпня 2011 року Українська Греко-Католицька Церква відзначає Свято Успіння Пресвятої Богородиці.

Коли Ісус Христос у день вознесіння повертався до неба, Мати Божа бажала злучитися зі своїм Сином. І вона одержала ласку не чекати на своє воскресіння аж до кінця світу. Одразу після смерті Марії Ісус воскресив Свою Матір і забрав з душею й тілом до неба. Смерть Пресвятої Діви Марії не була важкою. Навпаки, їй було надзвичайно легко й любо покидати землю, бо вона не була прив'язана до дібр цього світу. Вона не відчувала докорів сумління за власні гріхи, бо непорочну й чисту душу Діви Марії ніколи не збентежив навіть найменший гріх. Її не мучила непевність, чи перебуває вона у стані Божої благодаті та чи буде спасенною.
Мати Божа не могла мати такої непевності, бо була благодатною, тобто "повна ласки": з нею був сам Господь. Пресвята Діва Марія померла спокійно й щасливо - наче заснула. Після воскресіння Пресвятої Богородиці настало її внебовзяття. Можемо уявити собі, як сам Ісус Христос приймає Пресвяту Матір і веде перед престол Небесного Отця серед співу ангелів і святих...

1 послання ап. Павла до Коринтян 9, 2-12
Браття, ви у Господі є достовірним доказом мого апостольства. Ось моя оборона перед тими, що мене судять. Хіба ми не маємо права їсти й пити? Хіба не маємо права сестру-жінку водити, як інші апостоли, брати Господні й Кифа? чи, може, один я і Варнава не маємо права на те, щоб не працювати? Хто коли своїм коштом служив у війську? Хто садить виноградник і не їсть із нього плоду? Хто пасе стадо і не живиться молоком від стада? Хіба я говорю тільки, як людина? Хіба й закон не каже того? Таж у законі Мойсея написано: Не зав'язуй рота волові, коли молотить. Чи Бог турбується про волів? Чи, може, ради нас говорить? Бо ж ради нас написано, що хто оре, мусить орати в надії, і хто молотить, молотить теж у надії, що матиме щось з того. Коли ми сіяли у вас духовне, то чи велика річ, коли жатимемо у вас тілесне?коли інші мають це право над вами, чому не більше ми? Та ми не користуємось цим правом, але весь час терпимо, щоб не робити ніякої перешкоди Євангелії Христа.

Євангеліє від Матея 18, 23-35
Сказав Господь притчу оцю: Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки зі слугами своїми. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що був винен десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, пан велів продати його, жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді слуга, впавши йому до ніг, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі віддам. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його і подарував йому борг той. Вийшовши, той слуга здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динарів, схопив його і почав душити його, кажучи: Верни, що винен. Співслуга його впав йому в ноги і почав його просити: Потерпи мені, я тобі верну. Та той не хотів, пішов і кинув його в темницю, аж поки не верне боргу. Коли друзі його побачили, що сталося, засмутилися вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про всю справу. Тоді пан покликав його і сказав йому: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм другом, як я був змилосердився над тобою? І, розгнівавшись, його пан передав його катам, аж поки не верне йому всього боргу. Отак і мій Отець небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.

Джерело:

"...Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм другом, як я був змилосердився над тобою?..."
Загальновідомо, що кожна несправедливість є ЗЛО і БЕЗЗАКОННЯ, але тут не йдеться про чисто людське розуміння "справедливості", бо стосується площини любові чи нелюбові і, милосердя, яке є наслідком любові.
Саме тому проблема не в нас, немилосердних українцях, які, буцім-то, не хочуть прощати своїх, чисельних ворогів, а в тих поляках, росіянах, мадярах, румунах та інших, які не мають потреби його в нас просити, ба, більше, їм непотрібне наше прощення, оскільки не почувають себе ні в чому перед нами винними...
То ж, як наслідок, вони люблять на нас українцях лише "шкуру", а не душу і, маючи певність, що вони християни і, що в них у відносинах з Богом і ближнім, все гаразд - обманюють себе самих і... лишаються половою, що її розвіває вітер, а не Божими дітьми, які прийняли дар спасіння.

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

Немає коментарів:

Дописати коментар