01.01.2015р. Б. / Папа: ми живемо у свободі чи тужимо за їжею неволі?

У середу, 31 грудня 2014 року, напередодні урочистості Пресвятої Богородиці Марії, який Римо-Католицька Церква святкує 1 січня, о 17‑й годині за римським часом у базиліці св. Петра у Ватикані Папа Франциск очолив відправу великої Вечірні. 

 

Богослужіння завершилося виставленням Пресвятих Дарів та, на знак подяки за минулий 2014 рік, традиційним гімном «Te Deum» — «Тебе, Бога, хвалимо». Його написав ще у IV столітті міланський єпископ св. Амвросій. 

Дар, за який ми дякуємо, тобто Ісус, є також мотивом нашого іспиту совісті наприкінці року, сказав Папа Франциск. Чи ми насправді живемо як діти Божі, чи все ще залишаємося невільниками? Чи ми вільні, а чи живемо згідно з логікою світу, чинячи те, що нашіптує диявол, ніби це вигідно? Ці питання Папа поставив на Вечірні урочистості Пресвятої Богородиці Марії. Під час літургії Святіший Отець закликав до духовного оновлення і нагадав, що треба захищати бідних, а не захищатися від них. 

Подяка і прохання про прощення — ці дві позиції мають нас супроводжувати наприкінці року, який, вказуючи на проминання часу, нагадує нам усім істину, що є час народжуватися і час помирати, — сказав Франциск. Подяка вчить смиренно помічати у нашому житі дари, отримані від Бога, і разом з тим схиляє до прохання про прощення. 

Папа нагадав, що Бог послав свого Сина, аби нас визволив. «Ми були дітьми, але, йдучи за голосом сатани, ми стали невільниками. Ніхто інший не може вивільнити нас із цього рабства, тільки Ісус, який став людиною і помер на хресті задля нашого звільнення», — сказав Святіший Отець. Через це, підкреслив він, ми маємо шануватися, зважати на те, як живемо. «Ми живемо як діти чи як невільники? Ми живемо як люди охрещені у Христі, помазані Святим Духом, викуплені, вільні? Чи ж ми живемо згідно з логікою світу, зіпсовані, роблячи те, про що диявол нас переконує, що це в наших інтересах?» 

Папа вказав, що людина, парадоксальним чином, боїться свободи, більш або менш усвідомлено вибираючи поневолення. «Свобода сповнює нас страхом, оскільки ставить перед нами час і робить нас відповідальними за те, щоби прожити його добре. Натомість поневолення редукує час до “моментів”, і таким чином ми почуваємося безпечніше, але через це ми переживаємо моменти, відірвані від актуальності й майбуття. Іншими словами, неволя не дає нам повністю переживати теперішнє, оскільки позбавляє його минувшини і замикає перед майбуттям, перед вічністю. Поневолення робить так, що ми перестаємо вірити, що можемо мріяти, прагнути, мати надію», — сказав Папа Франциск. Він нагадав, що ізраїльтян легше було вивести з Єгипту, ніж викорінити Єгипет із їхніх сердець. Коли надходили часи випробувань, вони з ностальгією згадували, як їли «часник і цибулю», забуваючи все решту, що діялося в неволі. (Для України це пряма аналогія з зітханнями за «ковбасою по два двадцять», за повного забуття решти злочинів Радянського Союзу. — Прим. пер.) 

Як Єпископ Рима, Франциск провів іспит совісті стосовно цього міста, збудованого, як він підкреслив, на свідченні мучеників та на крові Апостолів Петра і Павла. Папа запитував, чи церковна спільнота Вічного міста є сіллю і світлом, закваскою для Рима? Посилаючись на могутній корупційний скандал, який зачепив італійську столицю, Папа закликав до духовної та моральної віднови, а також до нової залученості в будування більш справедливого і солідарного міста. «Ми потребуємо потужної і щоденної позиції християнської свободи, аби мати відвагу проголошувати, що в нашому місті треба захищати бідних, а не захищатися від бідних, що треба служити вбогим, а не використовувати їх», — підкреслив Папа. 

Він згадав приклад свідчення римського диякона. Коли св. Лаврентію сказали представити багатства Церкви, він привів убогих. «Коли в місті дбають про бідних і слабких, коли їх підтримують і помічають у суспільстві, то вони виявляються скарбом Церкви і суспільства. Однак коли суспільство легковажить бідними, переслідує їх, вбачає в них злочинців, штовхає їх у руки мафії, то тоді таке суспільство бідніє, впадаючи навіть у повну біду. Воно втрачає свободу, вибираючи “їжу неволі”, неволі власного егоїзму, неволі страху перед іншим. Таке суспільство перестає бути християнським», — сказав Папа. 

На завершення молебню він заохотив просити Бога про благодать ходити у свободі та захищатися від ностальгічної туги за неволею. 

Після богослужіння Святіший Отець відвідав різдвяний вертеп, розташований на площі св. Петра, щоб там помолитися перед фігуркою новонародженого Дитятка Ісуса. 

У четвер, 1 січня 2015 року, в день урочистості Пресвятої Діви Марії, Божої Матері, о 10‑й годині ранку за римським часом Вселенський Архиєрей очолив урочисту Святу Літургію у базиліці св. Петра, а опівдні помолився з прочанами, зібраними на площі перед ватиканською базилікою, першу у новому році молитву «Ангел Господній», та вділив Апостольське благословення. 

1 січня католицька Церква також відзначає 48‑й Всесвітній день миру. Цьогорічне послання Папи з цієї нагоди має назву «Вже не раби, але — брати». 

За матеріалами: Радіо Ватикану, Radiо Watykańskie

Джерело:    КРЕДО 

31.12.2014р. Б. / «Це була б колосальна духовна перемога», – Глава УГКЦ про беатифікацію митрополита Андрея Шептицького

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час зустрічі з монашеством попросив молитися за прославу слуги Божого митрополита Андрея, «бо ми маємо всі шанси в новому році сподіватися на його беатифікацію».

«Це була б колосальна духовна перемога», – зазначив Глава Церкви.

Він відзначив, що рік, у який ми входимо, Святіший Отець назвав Роком богопосвячених осіб. «А в нашій Українській Греко-Католицькій Церкві цей рік співпадає з Роком митрополита Андрея Шептицького. Гадаю, у нашій Церкві годі знайти особу так цілковито посвячену Богові, яка так багато зробила для відродження монашества як митрополит Андрей. Тому, переживаючи цей рік, ми проситимемо, аби митрополит Андрей нас провадив», – сказав Предстоятель УГКЦ.

Блаженніший Святослав також відзначив, що коли наших отців викликали на допит у Криму, то їх запитували: Як ви ставитеся до митрополита Шептицького? «Тобто Митрополит є таким своєрідним знаменням, духовним велетнем Святоюрської гори, як його ще при житті називали. І нема нічого випадкового в тому, що митрополит Андрей є нашим провідником і в цей час», – наголосив Глава Церкви.

Джерело:   Департамент інформації УГКЦ

30.12.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок 30 тижня

Мр. 8, 22–26

 «Бачу людей, – наче б дерева ходячі!»

 Сьогоднішнє Євангеліє показує нам дуже цікавий приклад того, як Ісус Христос зцілює сліпого зовсім інакше, аніж зцілював інших осіб, а, як би ми сказали модерним висловом, поетапно. Цей уривок дуже важливий для кожного з нас, бо він показує, що деколи Бог в нашому житті діє не одразу: наше змінення, зцілення, преображення відбувається в часі. Тому маємо бути завжди витривалі в довірі до Бога, звертаючись до Нього зі своїми проханнями, благаннями, мольбами, молитвами. А з іншого боку – маємо дати Богові час, щоб діяти.

 І так, як в цьому Євангелії Господь поволі зцілював цього сліпого, але він не зневірився і чекав повного прозріння, так і в нашому житті Бог нас зцілює і перемінює не за одну мить. Лиш вміймо витривавати, довіряючи Богові, що Він не забув про нас і ліпше знає, коли дати нам повне «зцілення».

---

Євр. 9, 8–10, 15–23

«Тому навіть і перший Завіт був освячений кров'ю»

Через смерть Ісуса Христа ми викуплені від неволі гріха, нам дароване вічне Царство. Але бачимо, як ми легко цим нехтуємо, легко грішимо, інколи поводимось так, як нам до вподоби, а не так, як вчить Господь. Це свідчить про те, що ми цілковито несерйозно ставимось до того, якою дорогою ціною ми відкуплені. Бог заплатив за нас найдорожчим, щоб викупити нас від диявола, Своїм Сином.

Знаємо, що за кожну дрібницю в нашому житті мусимо платити, віддячуватися, але коли йдеться про Бога, завдяки Якому існуємо і маємо шанс на Вічність в його Царстві, то чи замислюємось, що неможливо нічим віддячити за Його добродійства до нас?

Ісус заплатив за нас Своєю кров'ю, віддав за нас Своє життя ще тоді, коли ми були грішниками. Якщо щодня роздумувати над цим фактом, то щораз менше будемо грішити, а щораз більше станемо відкриті на Божу волю.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя