ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 30 грудня 2014 р.

30.12.2014р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (22.12-28.12)

Владика Дмитро Григорак, ЧСВВ, здійснив візитацію парохії м. Аввеліно (Італія). Візит тривав з 20 до 22 грудня, на запрошення місцевого пароха о. Романа Кривого. У неділю 21 грудня українська громада урочисто святкувала подію відкриття персональної парафії Свв. Володимира та Ольги. Святкування розпочалося Святою Літургією, яку очолили два єпархи – Владика Дмитро та Владика Франциск. У понеділок 22 грудня відбулась офіційна зустріч обидвох єрархів у приміщенні єпархіальної курії. У знак подяки за опіку над українськими емігрантами та їх церквою Владиці Франциску вручили ілюстровану книгу історії та культури України.

22 грудня, на свято Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці:
 Відбулася Архиєрейська Божественна Літургія з нагоди храмового празника тернопільської Архикатедри та 25-ї річниці виходу УГКЦ з підпілля. Молитву очолили 5 архиєреїв УГКЦ: архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк, архиєпископ і митрополит Львівський Ігор Возьняк, екзарх Луцький кир Йосафат Говера, єпарх Коломийсько-Чернівецький Василій Івасюк та з часів блаженного Теодора Ромжі перший закарпатець рукоположений в Ужгороді єпископ-помічник Мукачівський Ніл Лущак.

Владика Василій (Тучапець), Екзарх Харківський, очолив Архиєрейську  Літургію в Покотилівському Святопокровському монастирі оо Василіян на Харківщині. Роздумами про наполегливість у вірі розпочав Владика своє звернення до вірних і на прикладі батьків Матері Божої Йоакима і Анни  показав, як недосяжне бажання стає реальністю, бо Господь завжди звертає свою увагу на якість віри, на наполегливе до Нього прохання. Також Владика Василій заохотив ніколи не зневірюватися, не опускати руки і не падати у відчай перед різного роду життєвими проблемами. «Ми, християни, ніколи не залишаємося наодинці, з нами Бог», – підкреслив Архиєрей.

Преосвященний владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, відвідав монастир оо. Василіан, що у Червонограді, з нагоди вшанування Пресвятої Богородиці, прославленої в чудотворній Кристинопільській іконі. Архиєрей очолив Божественну Літургію, в часі якої звернувся до вірних зі словом проповіді. 

Відбулася спільна молитва до Господа за упокій Героїв України, які поклали своє життя за мирне небо та незалежність нашої держави. Зустріч розпочалась з Архієрейської Божественної Літургії, яку звершив Митрополит Володимир, в храмі Успіння Пресвятої Богородиці, що в селі Крихівці, а потім продовжилась в приміщенні БФ «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ».

«Через ревність і уповання на Бога святих Йоакима та Анни народилася Пресвята Богородиця…» - владика Венедикт. Про духовний аспект свята та про те, як правильно молитися бездітним подружжям розповідає владика Венедикт, голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

23-25 грудня у Києві відбувався VІІI Всеукраїнський з’їзд військових капеланів Української Греко-Католицької Церкви. Щорічний з’їзд очолив військовий єпископ УГКЦ Михаїл (Колтун), Керівник Департаменту Патріаршої Курії Української Греко-Католицької Церкви у справах душпастирства силових структур України. У з’їзді вз’яло участь 50 військових капеланів, що побували з душпастирською працею в т.зв. зоні АТО. На з’їзді був присутній Блаженніший Любомир Гузар, який зі своїм пастирським словом звернувся до учасників. 2006 року Блаженніший Любомир уже брав участь у роботі першого з’їзду військових капеланів, що відбувся в Обухові.


26 грудня 2014 року Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав взяв участь у щорічних зборах каноністів УГКЦ, які відбулися в приміщенні Філософсько-богословського факультету Українського католицького університету у Львові. Учасником зустрічі був зокрема владика Євген (Попович), голова Канонічного відділу Патріаршої курії УГКЦ.

28 грудня в соборі Святої Софії в Римі, головній українській святині за кордоном, відбулося представлення нового ректора собору - о. Марка Семегена. Божественну Літургію з цієї нагоди очолив владика Діонсій, Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії та Іспанії.

Також до вашої уваги:
З Різдвяного. Часть ІV – Поганський святий вечір
З Рідвяного. Часть V – Святий Вечір в очікувані Різдва ХристовогоЗ Різдвяного. Часть VІ – Три дни свєт
З Різдвяного. Часть VІІ – «Та й прийдут до тебе три празники в гості»
З Різдвяного. Часть VІІІ – Поганські гімни на Йордан

Джерело:    Воїни Христа Царя

понеділок, 29 грудня 2014 р.

29.12.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 30 тижня

Євангеліє
Мр. 8, 11–21
«Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте?»

У сучасному світі дуже часто чуємо, що Бог любить нас. Дійсно, Бог є Любов. Створення Всесвіту, нашої Землі, Народження Ісуса Христа, поява кожного з нас в конкретному часі та обставинах, наші життєві дороги і події – все це вираження цієї Божої любові.

І мусимо зрозуміти, що Бог дає кожну подію в нашому житті саме тому, що Він любить нас, дбає про наше освячення і про наше спасіння. Тому дуже важливо придивлятися до подій, які стаються в нашому житті, –  нема значення, чи позитивних, чи негативних (бо це ми їх так кваліфікуємо) –  бо всі вони є виявом Божої любові до нас.

 Варто завжди запитувати себе: чому це сталось саме так, а не інакше? Що Бог хоче мене цим навчити, що Він хоче до мене промовити? І тоді ми зможемо вчитись бачити «духовними» очима і чути «духовними» вухами, щораз більше розуміючи, що Бог виявляє свою любов до нас кожної миті і в кожній ситуації.



Апостол
Євр. 8, 7–13
«Ніхто не матиме потреби навчати свого співгромадянина… Усі бо вони, від найменшого й до найбільшого, будуть мене знати»

Ця фраза змушує замислитись: як всі будуть знати Бога? Адже ми знаємо багато людей, які живуть дуже грішно, які ніколи не відвідують храму, є багато людей, які навіть не хрещені, які далекі від того щоб шукати Господа, а що вже казати про тих, які висміюють Його науку. Як же всі вони будуть знати Його?

Господь промовляє до кожної людини через її сумління, тому можна твердити, що кожна людина в своєму житті може пізнати Бога, а може відкинути Його. Якщо ми будемо чутливі до голосу сумління, то Бог нас неминуче приведе до повноти правди. Коли ми вслухаємось в голос сумління, йдемо за цим голосом, то ми йдемо за правдою, яка приводить нас до нашого Спасителя Ісуса Христа.

Будьмо завжди уважні до того, що Бог промовляє, що Бог вказує через наше сумління, бо це крок за кроком нас провадить до Господа!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

неділя, 28 грудня 2014 р.

28.12.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

29 Неділя

Лк. 17, 12–19
«Хіба не десять очистилось? Де ж дев'ять?»

 Бачимо, що Ісус зцілив десятьох прокажених, але повернувся зі словами вдячності лише один! Більше того, за отримане зцілення від прокази до Господа приходить дякувати не дев’ять осіб з вибраного народу, але один самарянин, тобто поганин. І це віддзеркалює ту дійсність, в якій часто і ми перебуваємо, коли в своєму житті згадуємо про Бога лише тоді, як нам дуже скрутно, і ніхто інший нам вже не може допомогти. І коли Бог дасть нам, то дуже часто дякуємо Йому. Скоро забуваємо, шо отримали.

 Коли ми робимо іспит сумління, то так є навчені, що найперше пригадуємо собі якісь свої вади, недоліки. Але маємо вчитись найперше дякувати Богу молитвою благодарення за все, що Він робить у нашому житті. І саме під час щоденного іспиту сумління можемо побачити багато всього доброго, що ми отримали від Бога. Тому починаймо саме з того, що пригадуймо собі, що наш Господь вчинив нам.

 Придивімося до доброти і величі нашого Бога, і ми побачимо скільки Він всього для нас зробив, робить і буде робити. А на фоні цього краще побачимо свої невірності і падіння. 



Кол. 3, 4–11
«Умертвляйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість – що є ідолопоклонство»

Знаємо, що кожна земна радість, якою б вона не була, є дочасною. Ніщо і ніхто не може нам дати її , бо лише Господь є Джерелом вічної радості. Але цієї втіхи, яка лине від Господа, не зможемо відчути, коли не почнемо умертвляти свої гріховні схильності, в яких ми шукали радості до свого навернення.

Апостол сьогодні називає такі гріхи як розпуста, нечистота, пристрасті, лиха пожадливість, зажерливість ідолопоклонством. Тобто тим, що часто в нашому серці займає місце Господа, а отже – місце Його радості!

Вчімось поборювати ці гріхи у своєму серці та наповнюймось Господом. Бо лише з Ним зможемо пізнати правдиву радість, яка не переминає, лише в Нім зможемо знайти захист від спокус і витривати в чистоті до зустрічі з Господом!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя