ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 11 лютого 2013 р.

11.02.2013р. Б. / Чому я став католиком. Йозеф Ратцінгер, 1971 рік


 Есе, написане в 1971 році за 7 років до того, як монсеньор Йозеф Ратцінгер став кардиналом
 
Роздумуючи про Католицьку Церкву, ми можемо порівняти її з місяцем. Місяць не має свого власного світла. Він отримує світло від сонця, без якого запанувала б повна темрява.
 
Місяць сяє, але його світло не належить йому. Місячні зонди і астронавти побачили, що місяць є ніщо інше як кам'яниста пустка, подібна до пустелі. Вони бачили скелі і піски, картину, що разюче відрізняється від того образу, який склався у нас з давніх часів. Місяць сам по собі - ніщо інше як скелі і піски, але він відбиває світло.
 
Чи це не точний образ Церкви? Будь-який, хто вивчає її і заглиблюється в неї, також, як і на Місяці, нічого не відкриє, окрім пустелі, пісків і скель - людських слабкостей, що нагадують пил, камені, запустіння. Проте незаперечний той факт, що, навіть якщо вона є ніщо інше як піски і камені, також, милістю Господньою, вона є Світлом.
 
Я католик тому, що я вірю, що зараз, як і у минулому, незалежно від нас, Господь підтримує Церкву, і ми не можемо перебувати біля Нього, не перебуваючи в Його Церкві. Я належу Католицькій Церкві, бо всупереч усьому я вірю, що це Його Церква, а не "наша".
 
Це Церква, яка всупереч всій людській недосконалості, яка існує в ній, приводить нас до Ісуса Христа. Лише за допомогою Церкви можу я знайти Його - живого і могутнього, такого, що існує тут і зараз. Без Церкви образ Христа розсіявся б, пішов би прахом і зник. І що стало б з людством, позбавленим Христа?
 
Я знаходжуся в Церкві з тієї ж причини, з якої я є християнином - тому що людина не може вірувати в ізоляції. Віра можлива в спілкуванні з іншими віруючими. По самій своїй природі віра є об'єднуючою силою. І віра ця має бути церковною, інакше це і не віра зовсім. І подібно до того, як одна людина не вірує в ізоляції, але лише в спілкуванні з іншими, також не може одна людина прояснити для себе віру одними лише власними починами або вигадками.
 
Я залишаюся в Церкві, бо вірую, що віра, яка можлива лише в Церкві, а не в протистоянні їй, справді необхідна людській істоті і світу.
 
Я залишаюся в Церкві, бо лише віра, якої навчає Церква, здатна врятувати людину. Великий ідеал нашого покоління - суспільство, вільне від тиранів, страждань і несправедливості. На цьому світі страждання походить не лише від відмінностей в багатстві і владі. Є ті, хто хотів би змусити нас повірити, що ми можемо проявляти наші людські якості без володіння собою, без терпимості до оточуючих, не докладаючи зусиль для подолання труднощів. Нас хочуть переконати в тому, що не обов'язково жертвувати чимось, щоб вберегти ту злагоду, якої ми досягаємо, також як і не обов'язково з терпінням відноситися до постійного протиріччя між тим, що є насправді, і тим, що могло б бути.
 
Насправді людина може врятуватися лише через Хрест і через сприйняття своїх особистих страждань і страждань інших таких же людей в світі, що знаходять визволення в Страстях Господніх. Лише так людина може стати вільною. Всі інші "пропозиції кращої ціни" можуть закінчитися лише крахом.
 
Любов - це не лише безоглядне милування. Єдино можлива дорога змінити людину в кращу сторону - полюбити її справжньою любов'ю, при цьому поступово перетворюючи її з того, ким вона є, на того, ким вона може бути. Саме це і здатна зробити Церква.

Джерела: http://christusimperat.org

Воїни Христа Царя

неділя, 10 лютого 2013 р.

10.02.2013р. Б. / «Не можна говорити про існування громадянського суспільства в тоталітарній системі», – Патріарх УГКЦ


Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук 8 лютого у Києві, у храмі Святого Василія Великого, зустрівся з представниками Альянсу християн-професіоналів.
 
На зустрічі Патріарх Церкви обмінявся думками з християнами-професіоналами щодо того, як впроваджувати християнські принципи в суспільство, які методи варто застосовувати для розбудови громадянського суспільства в нашій країні, і як використати для блага країни можливості Альянсу християн-професіоналів.
 
Патріарх УГКЦ висловив своє бачення громадянського суспільства. «Сьогодні дуже багато говорять про громадянське суспільство… На мій погляд, громадянське суспільство – це суспільство вільних людей. Не можна говорити про існування громадянського суспільства в тоталітарній системі», – сказав він.
 
«Чому я говорю про вільних людей, – каже Патріарх Церкви. – Тому що тільки вільна людина може відчувати відповідальність за суспільство, в якому живе. І коли в українському суспільстві починають зникати свободи громадян – голос громадянського суспільства починає затихати».
 
«На мою думку, свобода – це духовна категорія. І коли ми говоримо про громадянське суспільство чи про нашу роль у цьому суспільстві як християн, ми повинні подивитися на питання свободи саме з християнського боку», – вважає Блаженніший Святослав.
 
9 лютого минає 50 років з дня звільнення Патріарха Йосифа Сліпого з ув’язнення. Тому Патріарх УГКЦ зосередив увагу учасників зустрічі на прикладі в’язнів сумління. «У наших дисидентах мене завжди вражало те, що, незважаючи на зовнішнє ув’язнення, вони залишалися вільними людьми. Завдяки чому? Завдяки тому, що вони були християнами. Внутрішня свобода – це наслідок віри», – ствердив Патріарх Церкви.
 
Говорячи на тему громадянського суспільства, Блаженніший Святослав розповів, що на початку цього року він відповів на сто запитань молоді з різних куточків України та світу. «Серед них було одне запитання, яке змусило мене задуматися більше. Питання звучало так: чи вартує сьогодні християнам займатися євангелізацією у суспільстві, яке є погане, чи не краще нам, християнам створити своє альтернативне суспільство? Я відповів у такий спосіб: у Євангелії Христос каже, що Царство Небесне схоже до дріжджів, яке господиня кладе у тісто й чекає, поки воно виросте. Тобто дріжджі не мають цінності самі в собі. Вони мають цінність тільки тоді, коли починають ферментувати якусь більшу матерію», – розповів Патріарх УГКЦ.
 
Тоді учасники зустрічі обговорили питання: яке місце має займати Церква у процесі розбудови громадянського суспільства? «З православної точки зору, припускається можливість йти у владу... Проте ми, католики, ніколи себе не вважали частиною влади, ніколи не мали намагань увійти у владу чи бути державною Церквою. І наша Греко-Католицька Церква ніколи не була державною Церквою протягом своєї історії. Це означає, що ми бачимо себе частиною громадянського суспільства. Таким чином ми хочемо послужити кожній людині в Україні, яка шукає оази гідності людської особи», – сказав Блаженніший Святослав, Патріарх УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя

субота, 9 лютого 2013 р.

09.02.2013р. Б. / Молитва до ХХІ Всесвітнього Дня Хворого


Святкові урочистості з нагоди відзначення ХХІ Всесвітнього Дня Хворого відбудуться в Марійському санктуарії в німецькому місті Альтьоттінг під гаслом "Іди і ти роби так само" (Лк.10, 37): Добрий самарянин: роби добро тим, хто страждає і роби добро через свої власні терпіння.

Напередодні головних урочистостей у Ватикані опублікували молитву до Всесвітнього Дня Хворого:

Всемогутній і вічний Боже,
Ти є нашою основою і нашою підтримкою,
Ти є надією, яка ніколи не покидає нас,
і Любовʼю, яка віддає себе на Хресті та у Воскресінні Ісуса.
Нехай Твоє Обличчя сяє над усіма хворими, терплячими та вмираючими.
Будь милосердним до них.
Посилай Добрих Самарян, які безумовно служитимуть і лікуватимуть хворих, страждаючих та вмираючих,а також допомагатимуть найслабшим.

Свята Маріє, Мати Божа,
сьогодні ми звертаємось до Тебе і молимось:
Ти знаєш біль беззахисних, коли терпіння неможливо віддалити.
Через Твою присутність біля підніжжя хреста і Твоє терпіння, як матері,
Ти стала для нас спасінням хворих.
Нехай через твоє заступництво ми отримаємо силу і відвагу
подивитись на розіпʼятого Христа
і відважно нести свої терпіння, довіряючи себе Йому.

Боже Отче, повний благодаті,
ми дякуємо Тобі за велику кількість зразкових свідків,
котрі йшли шляхом скорботи,
і котрих Ти дав нам як заступників.

Дякуємо Тобі за Св. Анну Шеффер,
котра важко терпіла від раннього дитинства, будучи прикутою до ліжка після нещасного випадку.

Ми звертаємось до тебе, Св. Анно Шеффер:
Через прагнення до близької дружби з Ісусом Христом, котрий був розіпʼятий і воскрес,
ти змогла не лише зносити терпіння,
але й принести себе в жертву разом з Ним заради інших страждаючих людей,
перш за все заради тих, хто відчував, що не має надії.
Через твоє заступництво, допоможи нам також
приймати наше життя навіть тоді, коли воно сповнене болю,
дивитися з довірою на розіпʼятого Христа,
і йти своїм шляхом з впевненістю, що любов Христова є сильнішою від всякого болю,
сильнішою від зла і сильнішою від смерті.

Боже, дякуємо Тобі за блаженного Папу Івана Павла ІІ.
Він завжди був поруч з хворими,
безстрашний захисник людського життя.

Ми звертаємося до тебе, блаженний Папо Іване Павле ІІ:
Нехай через молитву ми отримаємо силу віри,
а також впевненість, що не пропадемо,
і з повнотою нашого життя і з усіма нашими терпіннями
будемо в безпеці Божих рук і серця.
Додавай нам відваги через той приклад, який ти дав, вмираючи,
також і в останні години нашого життя.

Ми також дякуємо Тобі,Господи, за блаженну Матір Терезу з Калькутти,
справжнього ангела серед темних ночей відкинених і вмираючих.
Ми звертаємося до тебе, блаженна Мати Терезо,
котра, довіряючи нескінченній любові Ісуса Христа і
Його смертній жертві на хресті, завжди дбала про те,
щоб світло цієї Його любові проникало крізь темряву страждань.
Випрошуй для нас віру і усвідомлення того, що ми самі
можемо стати світлом для інших страждаючих людей.
Допоможи нам також випромінювати надію,
а також впізнавати в наших хворих та терплячих ближніх
Обличчя нашого Господа, і надавати цим людям нашу раду допомогу.

Боже, в Тройці Єдиний,
тепер ми кладемо себе в Твої щедрі батьківські руки.
Ми віримо в Твою безмежну любов,
і що Ти бережеш нас в добрі і важкі дні, у житті і у смерті.
Через наш біль, нехай наша віра і наша довіра до Тебе відновиться,
щоб усі люди Божі змогли відчути благодать відкуплення.
Від нині і повіки.
Амінь.

Переклад "Католицького Оглядача"

До Вашої уваги також Послання Святішого Отця Бенедикта XVI на ХХІ Всесвітній День Хворого (11 лютого 2013 року)

Джерело:   Воїни Христа Царя