15.02.2019р. Б. / «Стрітенська свічка – знак Христового світла…» – владика Венедикт на Стрітення ГНІХ (+VIDEO)

15 лютого Христова Церква святкує Стрітення ГНІХ. В основу свята лягла подія зустрічі праведника Симеона та пророчиці Анни із Немовлятком Ісусом на сороковий день по Його народженні.

У нашій церковній традиції цього дня прийнято йти до храму зі свічками та їх там освячувати. Про це розповідає владика Венедикт, голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

Cаме слово «стрітення» вже вказує на те, що контекст свята стосується певної зустрічі. Про що йдеться?

Свято Стрітення належить до т. зв. Господських свят. Святе Письмо оповідає нам про зустріч Немовлятка Ісуса із праведним Симеоном та пророчицею Анною. За єврейською традицією 40-го дня після народження дитину приносили до храму, де батьки складали подячну жертву Богові за неї. В євангельській розповіді описується, що маленького Ісуса приносять до храму. Це свідчить про те, що Христос підкорявся Закону, який тоді існував. Тобто, з одного боку, Він приймає тодішні закони, а з іншого – наповнює їх іншим сенсом.

Оскільки ця зустріч із цими праведниками лягла в контекст свята, то, мабуть, тому наступного дня по Стрітенні (16 лютого)  святкується пам’ять святих Симеона та Анни. А що про них відомо?

Передання мовить, що Симеон був одним із тих, хто переписував Старий Завіт з єврейської на грецьку мову. Коли він дійшов до того місця перекладу, в якому йшлося про те, що Діва породить Сина, йому важко було в це повірити і він засумнівався в цьому. Однак йому було Одкровення, що доти він не помре, доки не побачить Месію. Він прожив 300 років, чекаючи на прихід Сина Божого. Ми під час вечірнього богослужіння співаємо: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико…». Однойменна пісня Симеона. У ній ідеться про радість Симеона від зустрічі із Господом. Пророчиця Анна також дуже чекала на прихід Спасителя. Про це вона пророкувала, перебуваючи увесь час в глибокій молитві та пості. А це величезні два знаряддя, особливо в тяжкій теперішній ситуації в Україні. Бо завдяки молитві ми можемо висловлювати Богові все те, що нам болить, те, чого ми прагнемо, та слова подяки. Постити - означає обмежувати себе в тому, до чого ми найбільше прив'язані.

У нашій церковній традиції цього дня благословляють свічки. А звідки взявся такий цікавий звичай?

Ця традиція сягає XVII століття. Ще Петро Могила у своєму «Требнику» вводить цей Чин освячення свічок. На наших землях цієї традиції дотримуються всі: і православні, і католики. Римо-католики цього дня здійснюють похід зі свічками. Адже свічка – символ світла. Хоч би якою сильною була темрява, коли ми запалимо свічку, вона щезає. Свічка – ще й приклад Христа, який прийшов на землю як «Світло для світу». Свято Стрітення продовжує ідею боговтілення; Ісус прийшов на землю, несучи людині Правду. Тому освячені свічки є знаком світла Христового.

Багато християн приділяють великого значення саме стрітенській свічці. То як нею правильно користуватися?

Щодо цього немає певних приписів. Однак стрітенську свічку прийнято запалювати під час складних ситуацій. Однак, варто пам’ятати, що суть полягає не у свічці. Важливою є наша віра. Бо, як бачимо із Євангелія, Господь «дає по вірі людей» не через вживання того чи іншого предмету, а через нашу християнську позицію. Тому неважливо, чи маємо ми  стрітенську свічку, чи ні. Питання в нашій довірі до Бога і в нашому розумінні, що Він є «Світлом для світу». Однак не заперечую важливості значення цієї свічки. Бо вона є знаком присутності Божого світла.

На ваш погляд, де сучасний українець може зустріти Христа?

Бог є той, про якого ми кажемо у молитві «Царю Небесний». Він є всюди і все наповняє. Однак чому ми не можемо зустріти Христа? Бо ми перейняті іншими речами: проблемами, ідеями, думками. Але чи в цих речах є Божа воля? Наше життя і його кінець має бути здійсненням Його волі. Зустріч із Господом є в нашій молитві, у Пресвятій Євхаристії, коли ми приймаємо Його Тіло та Кров, у читанні Святого Євангелія, яке є нагодою розвивати цю зустріч. Однак молитва, Євхаристія, читання Біблії – миті. А далі що? Якщо ми це не переносимо в наше щоденне життя, тоді можна нас вважати безбожниками. Кожна мить нашого життя має бути нагодою для зустрічі з Ним. Бо буття людям дає Бог.

Ситуація, яка панує в Україні, – невипадкова. За нею також стоїть Бог. Нам важливо навчитися за кожною ситуацією простежувати Божий промисел. Тоді ми можемо зустрічати Його. Адже Він чекає на нас. Але чи ми готові зустрітися із Ним? Це непросто. Бо ми дуже матеріалізовані. Візьмемо за приклад мучеників. Для них нічого не мало значення і навіть смерть, а тільки Бог. Бо коли ти зустрічаєш Бога, то ніщо тебе не може із Ним розлучити. Навіть смерть.

Розмовляла Руслана Ткаченко

Джерело:    Департамент інформації УГКЦ

14.02.2019р. Б. / Постійний Синод УГКЦ розмірковував над викликами катехитичного служіння

Продовжуючи свою роботу в Києві, владики Постійного Синоду вислухали доповідь п. Назара Дуди, заступника голови Патріаршої катехитичної комісії, щодо теперішнього стану катехитичного служіння в Українській Греко-Католицькій Церкві та його перспектив.

Однією із традиційних тем засідань Постійного Синоду УГКЦ є звіт щодо виконання постанов і рішень Синоду Єпископів УГКЦ. Торік, протягом 2–11 вересня, владики Священного Синоду роздумували над темою «Боже Слово і катехизація». Саме тому свою доповідь п. Назар Дуда розпочав із аналізу стану виконання постанов та їх імплементації на всіх рівнях церковного буття: від живих парафіях до єпархій, екзархатів та митрополій Української Греко-Католицької Церкви.

Окремим пунктом доповідач виділив розвиток співпраці між Патріаршою катехитичною комісією та катехитичними комісіями єпархій та екзархатів. Окрім цього, п. Назар представив широку панораму завдань у формаційній сфері, які стоять перед нашої Церквою сьогодні в її катехитичному служінні. Серед таких завдань - створення нових катехитичних матеріалів, відповідно до новітніх викликів і «знаків часу», формація катехитів та педагогів християнської етики, яка повинна відбуватися постійно, формація духовенства через семінарійну освіту та інститути постійної формації. Доповідач знову зазначив, що саме священики першими покликані дбати про катехитичне служіння у своїх парафіях, залучаючи до нього передусім батьків та родини, здібних катехитів і вчителів, дітей, молодь та дорослих.

Крім того, заступник голови Патріаршої катехитичної комісії представив актуальний стан створення молодіжного катехизму. У свою чергу владики Постійного Синоду залучили до роботи над змістом Богословський відділ УГКЦ.

Після доповіді владики підкреслили стрімке зростання викликів, які стоять сьогодні перед Церквою і на які вона може відповісти саме через своє катехитичне служіння для всіх вікових категорій та верств населення. Знову ж таки тут варто згадати про постійну катехизацію, яка повинна обіймати не тільки дітей та молодь, а й дорослих.

Завершивши засідання, владики Постійного Синоду мали змогу ознайомитися із приміщеннями Патріаршої курії та Курії Київської архиєпархії, зокрема із майбутніми синодальними залами. Відтак направилися до Патріаршого собору Воскресіння Христового, де у крипті спільно помолилися за упокій світлої пам’яті Блаженнішого Любомира Гузара.

Прес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Джерело:    Департамент інформації УГКЦ

НЕДІЛЬНА ШКОЛА ДЛЯ ДОРОСЛИХ (+програма і розклад)

НЕДІЛЬНА ШКОЛА ДЛЯ ДОРОСЛИХ

(два класи)

Що дає катехизація дорослим?

Щоб відповісти на це запитання, спробуємо проаналізувати деякі життєві історії: перша – з життя однієї жіночки, яка після деякого часу життя у шлюбі сказала: «Коли я виходила заміж за свого чоловіка, він не пив, не палив, не говорив поганих слів, а тепер, після кількох років спільного життя, він і палить, і п’є, і матюкається…». Для багатьох цю проблему можна звалити на дружину, яка «зіпсувала чудового молодця…», на «тяжке життя».

Розглянемо інший життєвий випадок. У молодому віці дівчина була порядною, чесною особою, але з часом стає грубою, хитрою, підступною людиною. Виникає слушне питання: «Що сталося з людиною?» Знову хочеться багатьом «перекласти вину» на: «життя», «працю», «друзів», «невдалий шлюб». Ще іншим взагалі захочеться наклеїти на особу ярлик «пороблено», треба шукати когось, хто зможе відробити. Але вся справа виглядає набагато складніше: нема благословення Божого. Звідки ми його можемо взяти? Як його зберегти?

Коли Христос надоумлював фарисеїв, то сказав, що кожен гріх проститься людині, а гріх проти Святого Духа не проститься (Лк. 12,10). Противитися Святому Духову – це опиратися натхненню Святого Духа, противитися добру, справедливості і правді, особливішою провиною є упиратися пізнанню правд християнської віри.

Як у нашому житті ми можемо противитися Святому Духові? Кожна людина отримує в дар від Бога віру, і цей дар вона має проростити, як маленьке зерно. З малого зерна виростає велике дерево, або це зерно гине. Так само і наша віра: якщо вона не росте, то «загниває». Якщо людина не піднімається дорогою досконалості, то котиться вниз (тут можна порівняти слова Ісуса Христа про того, хто поклав руку на плуг і оглядається назад (Лк. 9,62)). Від цього падіння не застрахований ніхто. Кожен, хто не стає на шлях поглиблення своєї віри, тобто вдосконалення життя вірою, той неминуче у духовному житті втрачає свої чесноти. Цей процес людина може навіть не вгледіти, але він, на жаль, існує. Єдиний спосіб його уникнення – не противитися Святому Духові у пізнанні Божих істин і втіленням цих знань у життя. Без цього не можемо розраховувати на Божу опіку і Боже благословення у повній силі.

Над постійним поглибленням віри Божого люду в нашій Церкві зобов’язаний дбати єпископ, разом із своїми помічниками священиками і катехитами, через катехитичне навчання.

Дорогі дорослі, ми маємо від Бога поручений талант – нашу віру. Від нас залежить, чи ми його закопаємо, чи помножимо. Тому не шкодуймо часу на катехизацію і молитву, бо час, присвячений справам Божим, вам сторицею окупиться: щасливим життям у сім’ї, добрим вихованням дітей, реалізацією себе у житті. Але найбільший дар, який отримаєте, – це зближення з Богом. Нехтування цими можливостями може перекреслити вам щастя вже тут на землі і навіть може комусь коштувати вічності… Слушно кажуть, що: «вчасно викладений катехизм з однієї сторінки, у майбутньому може замінити цілий наряд поліції». Скільки сьогодні навколо нас тих, які мають розбиті сім’ї, зранені серця, зазнають зневаги від власних дітей, мають проблеми з алкоголізмом, наркоманією чи ігроманією. А все через те, що своєчасно не навчилися вибирати правдиві цінності, бо… лінувалися.

Дорогі батьки, ви маєте більше змоги, аніж катехити, передати віру вашим дітям, бо ви з ними проводите більше часу; але якщо самі її не будете мати, то не зможете передати цього майбутнім поколінням. Від вашого життя залежить, чи діти будуть жити християнськими вартостями, чи тими "вартостями", які пропонує світ. Бо діти будуть більше дивитися на приклад вашого життя, а не на слова. Тому живіть самі християнськими цінностями, станьте на шлях поглиблення віри, якщо не у церкві, то маєте обов’язок це робити вдома: присвятіть хоча б півгодини на тиждень для читання Святого Письма і вивчення катехизму. Якщо самі будете вивчати свою віру, то пам’ятайте, що для зростання у вірі (через катехизацію) краще, щоб були особи, зрілі у ній або катехити, яким Церква доручила важливу місію, бо самому можна вчинити багато помилок.

Примітка:

При нашому храмі можна записати дітей на різні вікові групи катехитичної школи, починаючи від 3 років.

Для катехизації молоді і дорослих теж існує катехитична школа:

Щонеділі, після завершення Божественної Літургії, прийти за адресою:
м. Кам'янське
вул. Звенигородська б. 12а, кв. 74
(це неподалік від храму, кілька хвилин пішки)
Телефон: +38 098 20 80 911 бр. Леонід, катехит

НЕДІЛЬНА ШКОЛА ДЛЯ ДОРОСЛИХ

(два класи)

МОЛИТВА ПЕРЕД НАВЧАННЯМ

Милосердний Господи, пошли нам милість Духа Твого Святого, що подає нам розум і зміцнює духовні сили наші, щоб ми, уважно переймаючи науку, виросли Тобі, Творцеві нашому, на славу, батькам нашим на радість, Церкві й Україні на користь. Амінь.

МОЛИТВА ПІСЛЯ НАВЧАННЯ

Дякуємо   Тобі,   Боже,   Творцеві   нашому,   що   Ти   сподобив   нас   милості   Твоєї вислухати  навчання.  Благослови  наших  начальників, батьків  та  вчителів,  що ведуть нас до пізнання добра, і пошли нам розум та силу продовжувати навчання наше. Амінь.

ПРОГРАМА І РОЗКЛАД

Перший клас: для ПОЧАТКІВЦІВ
(та випускників дитячої НШ)

Початок занять об -11:00

1. Символ Віри
2. Декалог (10 Божих Заповідей)
3. Блаженства
4. Таїнства
5. Літургіка
6. Тіло - храм Святого Духа (Програма УГКЦ за 2007р. Б.)

МЕТА: закорінення у вірі

***
Другий клас: для ВОЦЕРКОВЛЕНИХ

Початок занять о ~13:00

1. Основи герменевтики (для правильного читання книг Ст. Заповіту Святого Письма)
2. Ісусові притчі  (Повний цикл з 38 притч)
3. Історія Церкви (Основи історії Вселенської Церкви та Церкви в Україні)
4. Тринітарне богослов'я (Основи понять про Одного і Триєдиного Бога)
5. Павлівський корпус (Повчальні листи Апостола народів)
6. Есхатологія (Наука про останні речі)
7. Богородична Вервиця (Поглиблене пізнання та практичне застосування 20 Таїнств, "ВЕРВИЦЯ - ШКОЛА ДУХОВНОЇ САМООСВІТИ")
8. Патристика та Патрологія
9. Секти та єресі (Знання основних протестанських церков, організацій та рухів, а також взаємини через спілкування в екуменічному діалозі)

МЕТА: практичне втілення віри у життя та ділення вірою з ближніми

Джерела: Преображення ГНІХ

Блог парафії Преображення Господнього